СПЕЦПРОЄКТ

Люди, які рятують тварин

«Від початку повномасштабної війни через мене пройшло кілька сотень тварин, яких вивезли з небезпечних територій. Удома був перевалочний пункт. Погодували, поміняли підстилки, перевантажили в іншу машину і відправили далі. Тварини могли лишатися на 1-2 дні в мене. Багато вивозили таких, яких господарі спочатку лишали. А потім зверталися, щоб, наприклад, вивезли їхнього кота з Краматорська. Військові дзвонять, просять врятувати тварин, які живуть із ними в окопах. Волонтери теж звертаються, коли дорогою підбирають тварин. Буває, спеціально влаштовуємо евакуацію чотирилапих, розподіляємо їх потім по 3-5 волонтерам. Найбільше звернень звідти, де тривають активні бої. Просять, щоб урятували їхніх тварин. Або залишаються пенсіонери, які не хочуть евакуюватися без своїх чотирилапих улюбленців. Були ситуації, коли тварин лишали на сусідів, знайомих. А ті потім теж вирішили виїхати», - каже Тетяна.

«До повномасштабної війни рятувала тварин у своєму районі. Вдома жило 15 котів. Тепер - по 50-60 буває, постійно мешкає 30. Вони контужені, з хворобами, таких люди не забирають. У мене власної машини немає. Коли треба десь недалеко тварину забрати чи відвезти у клініку, їду велосипедом. Часто наймаю таксі»,- розповідає Тетяна Федотова з Дніпра. Вона доцент, 20 років працювала в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Зараз - в Донецькому національному університеті. Вільний час присвячує тваринам.

Зооволонтерка рятує переважно котів.

«У мене вдома живе ротвейлер. Маленьких чужих собак приймає, а дорослих - ні. Собак якщо рятую, то так, щоб відразу доставити господарям або віддаю на платну перетримку у вольєри чи розплідник. Раніше я спеціалізувалася на евакуації ротвейлерів. У мене ця порода 22 роки, дуже її люблю, обізнана щодо поведінки. Люди таких собак бояться. Буває, хочуть застрелити чи отруїти, ніж надати допомогу. Ротвейлерам знаходила родини в Україні або відправляла у Польщу. Там проводили соціалізацію тварин, знаходили новий дім. Оскільки власної машини немає, то часто вожу собак у таксі на руках. Водії, як правило, в шоці, бояться, озираються всю дорогу. Особливо, коли дізнавалися, що це не мій собака і я його знаю всього пів години. Не всі тварини легко йдуть на контакт. Були випадки, коли годину сиділа біля собаки, розмовляла, поки він дозволив підійти, надіти намордник, посадити в машину», - говорить Тетяна Федотова.

Оскільки власної машини немає, то часто вожу собак у таксі на руках. Водії, як правило, в шоці.

Після повномасштабного російського вторгнення кількість тварин в українських притулках зросла в середньому на 60%. Настільки ж стало більше підопічних у зооволонтерів прифронтових областей. Більшість покинутих чотирилапих - домашні, за даними опитування національної ініціативи комплексної допомоги чотирилапим Save Pets of Ukraine. Ініціатива була започаткована в перші дні повномасштабного російського вторгнення українським виробником кормів для котів і собак Kormotech. Над тим, щоб налагодити ланцюг допомоги тваринам, що постраждали від війни, працювали кількадесят кормотехівців, а сама компанія виділила 200 т гуманітарного корму. Сьогодні Save Pets of Ukraine об'єднує десятки неприбуткових та бізнесових організацій, приватних донорів у США, Великій Британії, Європі та Україні.

Зооволонтери, притулки намагаються знайти тваринам нових господарів. З’явилася можливість відправляти чотирилапих за кордон завдяки підтримці благодійних організацій.

«Минулої весни розбирали тварин дуже багато. У березні-квітні за місяць роздавала по 40-50 чотирилапих. Був патріотичний ажіотаж. Наприклад, із харківської Салтівки роздали 200 тварин у родини. Влітку почалися сильні обстріли в Дніпрі, люди більше виїжджали з міста. Тварин стало влаштовувати проблематично. До того ж правила перетину кордону ускладнили. Раніше садили в бусік 30-50 котів і собак. Без документів, щеплень везли в Польщу. Там їх забирали притулки, знаходили нові сім’ї. Рідко є охочі прихистити стареньку або хвору тварину. Одна родина взяла собачку на трьох лапах з Нікополя. Знайшли господарів 9-річній вівчарці. За неї багато хто питав, але коли дізнавалися вік - відмовлялися. Всі хочуть песика 2-3 років», - зазначає Тетяна.

Під час повномасштабної війни зменшилась кількість донатів від населення, за інформацією притулків і зооволонтерів. Основні причини - масова міграція і зменшення доходів. Багато хто лікує, стерилізує тварин за власний кошт. Домовляються з клініками про відтермінування платежу. Значну підтримку зооволонтерам надають благодійні фонди. Зокрема, національна ініціатива Save Pets of Ukraine постачає корм для притулків та зооволонтерів, медичні препарати ветеринарам. Впроваджує комплексну підтримку притулків для котів та собак. Протягом року діяльності ініціативі вдалося допомогти понад 262 тис. чотирилапих по всій Україні.

«Велика проблема, що ці тварини бояться людей, гучних звуків. У них часто травмована психіка. Через це нікого додому практично не воджу. Бо якщо заходить незнайомий, коти починають стрибати просто до стелі, бити посуд, дертися на полиці. У них сильний стрес. Дитині своїй постійно кажу поводитися тихіше, щоб не лякати тварин. Буває, родина захотіла взяти кота, приїхали. А віддати його не виходить. Бо тварина ховається за холодильник, унітаз. Може у сховку просидіти тиждень. Коли коти до мене потрапляють, вони від страху можуть кричати три дні. З харківської Салтовки тваринам доводилось по 2-3 місяці робити реабілітацію», - розповідає Тетяна.

«Переноски старі вже, ненадійні. Одна кішка вирвалась на вулиці. Недалеко від мого дому є годівничка у підвалі 9-поверхівки. Всі покинуті коти з району, кого господарі погано годують, якимось чином про неї дізнаються і приходять туди. Та кішка теж туди прийшла. Але була настільки дика, що її виваркою ловили. Ця тварина місяць просиділа у квартирі з мертвою хазяйкою і вже їла диван від голоду. Вона всіх подряпала і знову втекла. Вловити не вдалося. Потім дізналася, що ця тварина загинула на вулиці», - підсумувала Федотова.

Часом, везуть пораненого до госпіталю і дорогою кицьку підібрали. Куди військовим дівати тварину, якщо вони знову повернуться в гарячі точки?

Зооволонтерка мешкає у приватному будинку. На перетримку тварин намагається не брати, бо мала гіркий досвід.
«Було, що люди виїжджали і залишали мені кота на перетримку. Обіцяли забрати, коли облаштуються у безпечному місці. Потім про тварину забували, нічим не допомагали. Але коли дзвонять військові - не можу їм відмовити. Часом, везуть пораненого до госпіталю і дорогою кицьку підібрали. Куди військовим дівати тварину, якщо вони знову повернуться в гарячі точки?» - додає Тетяна Федотова.

Згадує випадок, коли одна з врятованих кішок втекла.

Подружжя Станіслав і Альона Франки із Оріхова Запорізької області годує 200 собак і 100 котів. Місто щодня обстрілюють, постійні перебої зі світлом, газом, зв'язком.

Альона працює медсестрою в райлікарні. Стас до повномасштабної війни був майстром малярного цеху з виготовлення сільгосптехніки, зварювальником.

Є азіат, до якого навіть господарі боялися підходити. Вони виїхали з міста через постійні обстріли, зателефонували мені. Сказали, що у дворі лишилася німецька вівчарка на прив'язі та азіат у вольєрі. Попередили, що він дуже злий. Я пообіцяв, що доглядатиму тварин. Перший раз усе пройшло нормально. Потім був обстріл того району. Приїхав, відкриваю хвіртку, переді мною величезний писок із зубами. Вольєр пошкодило під час обстрілу, й азіат вибрався в двір. Довелося залазити через сусідів по паркану, щоб їх з вівчаркою нагодувати. За 2-3 тижні знову туди приліт, вирвало шматок паркану. Приїхав - німець на місці, азіата нема. Почав його шукати. На третю добу знайшов у місті, кілометрів за 3-4 від дому. Бігав по дорозі. Зупинився, покликав. Він прибіг, став на плечі лапами і почав облизувати мене. І де той злий собака подівся», - розповідає Станіслав Франк.

Тварини були дуже виснажені, здавалися скелетами, обтягнутими шкурою.

«Від початку повномасштабної війни допомагаю ЗСУ, населенню, волонтерам. Якось мені повідомили анонімно, що страждають тварини. Дали адресу будинку. Приїхав туди 7 грудня — був вражений. Побачив трьох бійцівських псів: один закритий у вольєрі, двоє бігали по двору. Тварини були дуже виснажені, здавалися скелетами, обтягнутими шкурою. Погодував їх, налив води. Почав постійно приїздити. Згодом у той двір і навколо нього було багато прильотів. Зрозумів, що тварин треба рятувати. На жаль, одну собаку хтось отруїв. Для двох псів знайшли нових господарів.

Попросив напряму анонімно повідомляти нам, де є покинуті тварини. Нікому поганого слова не скажу. Аби тільки тварини були нагодовані і з ними все було гаразд.

Іноді про покинутих тварин повідомляють занадто пізно.
«Було, що написали смс-повідомлення з прихованого номера. Вказали адресу, попросили подивитися собаку. Запитав, коли люди виїхали. Виявилося, минув уже місяць. Зразу скочив у машину, помчав за вказаною адресою. Але, нажаль, тварина уже померла від голоду. Після цього записав відеозвернення. Попросив напряму анонімно повідомляти нам, де є покинуті тварини. Всім дякую і нікого не засуджую. Бо в кожного своя межа страху, реакція на воєнні дії. Буває справді страшно. Прилітало за 50-100 метрів від нас із дружиною. Тому нікому поганого слова не скажу. Аби тільки тварини були нагодовані і щоб з ними все було гаразд», - говорить Станіслав.

Подружжя за одне годування роздає в середньому 200 кг собачого і 20 кг котячого сухого корму.

«Розвозимо корм через день. Починаємо о 9-й ранку, закінчуємо до 18.00. Об'їжджаємо всі точки в місті і за його межами. Коли обстріли, тварини ховаються. Вони перелякані, контужені. Тоді в певних локаціях насипаємо корм. Тварини їх знають. Іноді їдемо, бачимо собаку. Зупиняємось, гукаємо. Якщо вона голодна - однозначно підійде. Місцеві жителі розповідають, що наше авто тварини вже впізнають і навіть шукають по місту», - зазначив Франк.

Наступний день після годування тварин подружжя присвячує допомозі ЗСУ, населенню, волонтерам. Зокрема, за 11 місяців на донати українців закупили для військових бензину на 50 тис. грн, газу - на 150 тис. Також забезпечували підрозділи газовими обігрівачами.

Знайома подружжя допомогла подати заявку на допомогу від національної ініціативи Save Pets of Ukraine, заснованої українським виробником харчування для котів та собак Kormotech. Ініціатива реалізується у партнерстві з ГО «Елемент життя», а також благодійним фондом U-Hearts, партнером із залучення допомоги від глобальної спільноти.

«Ми годуємо стареньких кота і собаку свекрухи знайомої. Вона сказала, що мала час посидіти в інтернеті. Знайшла регіональний центр Save Pets of Ukraine в Запоріжжі, яка допомагає таким людям, як ми. Подали заявку на нас, дали добро. Я приїхав, познайомились. Розповів свою історію. Мені показали як заповнювати заявки на корм, робити звіти. До цього максимально годували тварин кашами. Було дуже важко. Ставав біля плити після обіду, закінчував куховарити о 3-6 годині. На одне годування йшло близько 300 літрів каші. А коли познайомилися з Save Pets of Ukraine, то стало легше. Вони тепер постійно допомагають кормами для тварин», - зазначив Станіслав Франк.

Протягом останнього року в рамках національної ініціативи передали 1 млн кг корму для тварин. Доставляли вантажі на “нуль” - в Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку області. Одними з перших відправляли вантажі на звільнені території — в Ізюм, Куп'янськ, Херсон. За 11 місяців вдалося допомогти 250 тис. тваринам по всій Україні.

На початку повномасштабної війни Save Pets of Ukraine була першою, хто потурбувався про тварин, які з власниками тікали від війни. На залізничних вокзалах забезпечували усім, чого потребували чотирилапі. Тепер ініціатива зосередила роботу на допомозі притулкам і зооволонтерам.

«Save Pets of Ukraine надала нам пледи, клітки для евакуації котів і собак. Будемо запускати програму евакуації. Багато тварин хворі, перелякані, контужені, поранені. Ховаються, не даються в руки, їх важко знаходити. Намагатимемося евакуювати максимальну кількість у добрі руки. 10 цуценят на днях поїдуть в Польщу. Спочатку в притулок, там тварин пролікують, вакцинують. Потім шукатимуть господарів», - ділиться планами Станіслав.

Відповів - давай будемо для всіх прикладом. Воно так і сталося. Люди бачать нашу діяльність, не проганяють від себе тварин.

Чоловік не любить, коли їх з дружиною називають волонтерами.

«Ми просто люди, які роблять добро навколо себе. На початку війни дружина питала: ти ж розумієш, що багато людей виїде з Оріхова, лишиться кілька відсотків жителів. І тварин може бути стільки, що ми не потягнемо. Відповів - давай будемо для всіх прикладом. Воно так і сталося. Люди бачать нашу діяльність, не проганяють від себе тварин. Потім телефонують нам, кажуть, скільки прибилось чотирилапих. Привозимо їм корм, щоб продовжували годувати котів і собак. Нині можна проїхати по Оріхову і жодної тварини, яка страждає від голоду, не побачите. У мене думок про евакуацію не виникало. Я не зможу покинути тварин», - додав Станіслав Франк.

Удома у подружжя живуть 4 собаки і 8 кішок.

«Собак усіх забрали з вулиці. Першого - Боса - дружина на руках принесла, у нього була перебита лапа. Зрослась неправильно, атрофувалася. Зробили йому операцію. Найду знайшов цуценям вночі на вулиці. Третю собаку дружина побачила на вокзалі, погодувала. Потім забрали додому. Четвертий пес - рідного брата дружини. Попросив доглянути, коли пішов воювати. Ще є 8 кішок, усі стерилізовані. Більше б тварин ми не потягнули», - підсумував Станіслав.

Зооволонтери не вимагають нагород за свою роботу, не шукають популярності. Головне для них - порятунок тварин і щоб чотирилапі не страждали від холоду, голоду, хвороб. Також мріють, щоб кожен хвостик знайшов свою люблячу родину. Це є метою і соціальної ініціативи Save Pets of Ukraine, яка запустила програму патронажу притулків. Чотирилапі у патронажі отримують корм, переноски/клітки для транспортування, повідки та нашийники для собак, вакцину для імунізації, чіп, паспорт, препарати для зовнішньої/внутрішньої обробки від паразитів, послуги стерилізації у партнерській клініці.

Після проходження патронажу їм шукають нові люблячі родини.

Над спецпроєктом працювали:

Матеріал підготовано за підтримки:

Анна ЖЕЛЕЗНЯК Авторка
Мирослава БОНДАРЕНКО Авторка
Мирослава БОНДАРЕНКО Редакторка
Юлія ІЛЬЧЕНКО Продакшн
Крістіна НАГОРНЮК Дизайнерка