СПЕЦПРОЄКТ

До збору коштів на протези для військових долучаються люди з усього світу

“У Києві потрапив до дуже хорошої лікарки. Спочатку сердився, що не дає відлежатися, але в листопаді вже стояв на протезі. Маю досить “вдалий випадок” – ампутація нижче коліна. Не треба було додаткових операцій, бо сформувалася кукса, яка влаштовувала протезиста. За півтора місяці після поранення він вперше прийшов оглянути мене. Раніше немає сенсу, бо кукса може різко змінити форму. Одного разу набрякла, ми це зафіксували. А тоді за п’ять днів стала меншою, ніж була до набряку. Це нормально – тіло відновлюється.

Зробили тестову протезну чашу. З таким протезом вчишся ставати на ноги і робити перші кроки. Якщо бачиш, що діло буде, подаєшся на постійний. Я думав, що прийде протез і я одразу побіжу, але мозку треба час перелаштуватися. 60-річний чоловік, що лежав зі мною в палаті, відмовився від постійного. У нього погано все заживало. Вирішив, що краще користуватиметься костилями.

На реабілітації перетинався з молодим хлопцем із Харківщини. Втратив обидві ноги від коліна. Йому протези переробляли тричі. Зараз почав тренування. Мрію брати участь у “Іграх нескорених”. Стою в черзі на протез для бігу”, – розповідає 34-річний Ігор Попович. Під час звільнення Херсона у серпні втратив стопу. Наступив на протипіхотну міну.

Для поранених військових діють кілька державних програм. Вони можуть отримати косметичні протези, протези для душу, ходьби. Якщо людина займається спортом, залишає заявку на протези для бігу, плавання, кросфіту.

Постійні протези мають вищий рівень активності й рухливості. Протезист враховує зауваження пацієнта від носіння первинного протезу.

“Перші два тижні я постійно мушу бачити людину. Спостерігає і реабілітолог, чи правильно формуються рухи. Сучасні протези – це не просто шмат пластмаси. Це складна система, де кінцівка примушує рухатися протез. Я працюю зараз з ампутаціями нижніх кінцівок. Найдорожчі й найскладніші протези – коли людина втратила коліно. Такий найпростіший може коштувати і $5 тисяч. Не факт, що всі повсякденні кроки людина опанує. Пацієнтам теж непросто, бо треба вчитися зовсім новому руху. За 4-5 місяців, в ідеалі, пацієнт має повноцінно користуватися штучною кінцівкою: ходити сходами, вулицею, переступати перешкоди. Протягом першого року ми постійно контактуємо, бо кукса змінює розміри. Завжди нагадую, що треба тримати себе у формі. Зменшити протез набагато легше, ніж збільшити”, – розповідає протезистка з Києва Марія Ющенко.

“Ми маємо хороший досвід за дев’ять років. З більшістю випадків можемо впоратися самі. Протезуємо навіть найскладніші випадки ампутації стопи. При ампутації верхньої кінцівки Україна може забезпечити хороший якісний комфортний механічний протез із кількома рухами. Не треба лякатися первинного протезу-гака. Так перевіряємо, які рухи матиме пацієнт, як рухатимуться лікоть, плече, спина. Якщо людині потрібен біонічний протез руки, то, як правило, відправляють до США. Такі кінцівки рухаються за допомогою імпульсів м’язів. Потрібні музикантам, також інженери залишають заявки. Якщо їхати самостійно – коштують від $10-12 тисяч. Протезування колін – від $50-60 тисяч, а найсучасніші моделі стартують від $100 тисяч. Для фондів і державної програми роблять знижку. Фактично беруть лише половину ціни. З протезуваннями, коли втрачено стегно, також краще їхати в закордонні клініки. Там виготовляють протез-корсет, але не всі беруться за подібне. Впевнена, що з часом ці технології будуть доступні і в нас. Але розумію, що пацієнти не можуть чекати кілька років, щоб протезувати коліно. За цей час м’язи атрофуються. А в суглобах будуть такі контрактури, що про жодні рухи не йтиметься”, – продовжує Марія.

“Треба розуміти, чим планові операції з ампутації відрізняються від травм військових. Коли маємо ампутацію після ДТП чи при онкології, лікарі враховують, що далі буде протезування. Формують акуратну куксу, консультуються, на якому рівні краще проводити ампутацію, щоб полегшити реабілітацію. З військовими доводиться працювати з тим, що вдалося врятувати. Тому важливо обирати спеціальні центри, що мають великий досвід”, - каже протезист із США Вільям Кейн.

Фонд відправляє військових на лікування завдяки донорам і партнерам. Найбільший внесок зробив сам Майкл Коркоран - він покрив витрати на протези та допоміжні медичні матеріали на суму близько $500 тис.

“Приклад Темі Дакворт показує, що з функціональним протезом та при гідній реабілітації можливе повноцінне життя. Темі вийшла заміж, народила двох дітей, а згодом стала сенатором. Серед його пацієнтів також був військовий з подвійною ампутацією ніг, про якого розповідали в National Geographics. Робота команди Майкла та реабілітологів дала йому можливість повернутися на поле бою. Від листопада ми підняли на ноги вже вісьмох військових. Проходили протезування й лікування у США і на Мальті. Зараз наша мета – допомогти пацієнту, в якого немає навіть частини тазової кістки. Лікарі сказали, що він більше не зможе ходити. А наш партнер Майкл Коркоран на це відповів: “Привозьте – будемо робити”, – коментує Олена Ніколаєнко, голова Ради FFU Польща, волонтерка-кураторка зі стратегії та розвитку FFU Україна.

Залежно від складності випадку, протезування та реабілітація одного військового за кордоном може коштувати від $30 до $100 тис.

“Для нашого військового Дмитра Скляренка лише вартість колінного блоку, яким оснащений його протез, має ринкову вартість близько $100 тисяч. Зараз ця сама компанія презентувала оновлений колінний блок для протезів, ринкова вартість якого вже $125 тисяч. Такий колінний блок скорочує час реабілітації. А якщо враховувати вартість всієї конструкції протеза та ще 2 місяці реабілітації, то ця сума більша за $150 тисяч. Партнери донатять час лікарів, реабілітологів, протезистів. Ми маємо купувати деталі протеза, але клініка дає можливість закуповувати їх не за ринковою ціною, а зі знижками від виробника. Це допомагає нам якомога більше людей забезпечити протезами”, – продовжує Олена Ніколаєнко.

“Поспілкувався з Олександром Чайкою, він протезувався завдяки цьому фонду. Так потрапив до США. Моє перше враження було таке, ніби я американський військовий, який повернувся додому, до себе в країну. Люди всі посміхаються, дякують. Мені здається, що тут людей ще змалечку привчають, що військовий – це захист. Мрію, щоб і в нас було таке ж ставлення”, - підсумував військовий.