Майбутнє поруч: як у незалежній Україні з'явилися роботизовані аптеки та лікомати
Кожен рік для незалежної країни – це новий етап випробувань та перемог. Мережа аптек "АНЦ", пройшовши через зміни та виклики, продовжує залишатися надійним партнером українців у сфері охорони здоров’я.
Спецпроєкт
як в Україні з'явилися перші роботизовані аптеки та лікомати, як пандемія, війна та блекаути вплинули на роботу фармацевтів, і як аптечні мережі здобули довіру та підтримку українців.
Клієнти приходили подивитися на нашого робота, приводили дітей
2000-й рік став першим роком економічного зростання після проголошення незалежності України. З'являються великі мережі продуктових супермаркетів і техніки, сучасні аптеки. Відкриваються нові відділення банків, починається будівельний бум
Саме в цей час у Запоріжжі було створено мережу “АНЦ”. За перші 10 років було відкрито понад 200 аптек по Україні. Тисячна аптека під брендом “АНЦ” з'явилася 31 липня 2021 року в Маріуполі Донецької області. На сьогодні мережа нараховує більш як 1300 аптек у 190 містах. Зокрема 2023-го відкрили 149 нових аптек. У команді працює понад 7000 співробітників
Мережа “АНЦ” стала першою на фармринку України, хто започаткував цифрову та технологічну трансформацію звичайних аптек. Зокрема, щоб прискорити процес обслуговування, почали використовувати роботизоване подавання товарів. Перша роботизована аптека “АНЦ” відкрилася 2018 року
Завідувачка аптеки “Копійка” в місті Васильків на Київщині Ірина Здоренко почала працювати в мережі “АНЦ” 2017 року:
– У нашому місті перша аптека “АНЦ” відкривалася на три роки раніше, на той час я була в декретній відпустці. Потім колега запропонувала перейти туди працювати. Перший мій робочий день був 27 червня 2017 року. Пропрацювала тиждень, і захворіла донька, нас госпіталізували. Дуже вдячна своїм колегам, які мені тоді допомогли й підтримали.
Під час роботи найстрашнішим для мене було натрапити на таємного покупця. Дуже переживала, щоб не підвести колег. Місяців через три, обслуговуючи клієнта, я таки отримала досвід роботи з таємним покупцем. І було дуже приємно почути від завідувачки, що я успішно впоралась із завданням.
Родзинка нашої аптеки - робот, вважаємо його членом команди. Назвали Миколайчиком, адже встановили аптечного робота на день Святого Миколая.
У травні 2022 року я стала завідувачкою аптеки, де працювала. Перші місяці було важко, здавалося, що це не моє. Але з кожним днем звикала до нової посади, робота ставала все приємнішою. Колектив та рідні мене підтримували. У мене прекрасна команда, й дуже хотілося, щоб у нас було більше спільного на роботі, крім форми. Тому на День фармацевта вирішила подарувати своїм колегам патріотичні брошки у формі сердечка. З часом обмінюватися подарунками на свята стало для нас приємною традицією.
Олена Лозовська, завідувачка аптеки “ШАР@” у місті Городище на Черкащині, в мережі “АНЦ” працює з 2019 року:
- Спочатку було важко. Ми відкривали аптеку з нуля, тому вся важка робота лягла на плечі моїх дівчат. Але впоралися. Відкриття було перед Новим роком, і святковий настрій полегшив робочий процес. У перші дні клієнти приходили подивитися на нашого робота, приводили дітей. У нашій аптеці найкращий асортимент товарів по місту, тому клієнтів ніколи не бракувало.
Завідувачка аптеки “АНЦ” у місті Кам’янське на Дніпропетровщині Ірина Заковряшина працює з 2020 року:
- Перші робочі дні були дуже кумедні: через брак досвіду я почувалася дитиною, яку кинули у воду, а плавати не навчили. Проте завдяки колективу змогла швидко адаптуватися до роботи. Постійні клієнти часто заходять просто за порадою чи підтримкою.
Випробування пандемією, війною, блекаутами
У березні 2020 року в Україні запровадили карантин через пандемію нової хвороби COVID-19. Українці почали масово запасатися масками, адже без них не можна було виходити з дому. Звичною річчю в магазинах, лікарнях, аптеках стали антисептики, якими обробляли руки. Карантин діяв до 30 червня 2023 року. Загалом в Україні було зафіксовано понад 5,5 млн випадків захворювання на коронавірус, із них понад 112 тис. - летальні.
На першій лінії боротьби з COVID-19 разом із лікарями опинилися й фармацевти аптек.
Пандемія: постійно працювали в масках, рукавичках і окулярах
За словами Ірини Здоренко, коли розпочалася пандемія, всі боялися захворіти.
“Дуже багато хворих зверталося до аптеки, оминаючи лікарні. Новий вірус, ніхто не знав, чого від нього очікувати. Спочатку було важко постійно працювати в масці, рукавичках і окулярах. Після кожного клієнта обробляли руки антисептиками. Розуміли, що лише так можемо себе захистити. Були випадки, коли люди непритомніли прямо в черзі через високу температуру.
Пандемія не оминула працівників нашої аптеки - у колективі перехворіли всі. Хтось переніс коронавірус у легкій формі, хтось з ускладненнями. Але, дякувати Богу, подолали хворобу всі”, - розповіла завідувачка аптеки.
“До “АНЦ” я прийшла вже в розпал пандемії, тому початку її не застала. Але ніколи не забуду роботи в жовтих масках”, - пригадує Ірина Заковряшина.
Початок пандемії був стресом для всіх колег, додає Олена Лозовська.
“Взимку всі трималися, а влітку одна колега таки захворіла. Противірусні, імуностимулювальні, жарознижувальні в різних дозах і формах випуску - все мало попит. Маски та антисептики розпродувалися, щойно надходили в аптеку. Люди навіть заспокійливі настоянки використовували як антисептики для рук”, - говорить завідувачка аптеки.
Пандемія не оминула працівників нашої аптеки - у колективі перехворіли всі. Хтось переніс коронавірус у легкій формі, хтось з ускладненнями. Але, дякувати Богу, подолали хворобу всі”, - розповіла завідувачка аптеки.
“До “АНЦ” я прийшла вже в розпал пандемії, тому початку її не застала. Але ніколи не забуду роботи в жовтих масках”, - пригадує Ірина Заковряшина.
Початок пандемії був стресом для всіх колег, додає Олена Лозовська.
“Взимку всі трималися, а влітку одна колега таки захворіла. Противірусні, імуностимулювальні, жарознижувальні в різних дозах і формах випуску - все мало попит. Маски та антисептики розпродувалися, щойно надходили в аптеку. Люди навіть заспокійливі настоянки використовували як антисептики для рук”, - говорить завідувачка аптеки.
Війна: у перші дні вторгнення єдиний запит: дайте щось заспокійливе
24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Життя кожного українця розділилося на до і після: повітряні тривоги, обстріли, втрата житла, рідних, евакуація за кордон. Тисячі громадян приєдналися до ЗСУ або вступили до лав територіальної оборони, щоб захищати свою державу.
Постраждалі аптеки
Директорка управління CMR Наталія Лєплє у перші тижні війни допомагала фармацевтам в аптеках через брак персоналу та велике навантаження:
- Ранок 24 лютого нас із чоловіком застав в аеропорту Київ, мали летіти у відпустку в Стокгольм. До останнього були впевнені, що вторгнення не буде, що світ іще не з'їхав з глузду. Вдома залишилися наші діти – 21-річний син та 16-річна донька, вони не захотіли їхати з нами. Ми якраз стояли біля стійки реєстрації, коли почули перші вибухи. Відразу поїхали додому. Зв’язалися з рідними та запросили їх до нас. По-перше, разом простіше й легше. По-друге, у нашому житловому комплексі одразу були відкриті всі підвали й вони з перших же годин виконували функцію бомбосховищ. Вирішили з родиною залишатися в Києві.
Я працюю в маркетингу. Наші фармацевти - здебільшого жінки, дуже часто це молоді дівчата. Багато хто з них в перші дні вторгнення виїхав із міста. Тож офісним працівникам запропонували допомогти аптекам і приєднатися до фармацевтів, які залишились. Адже наше завдання – допомагати людям. Я приєдналася до колеги в аптеці, розташованій неподалік від мого дому. Перші дні вторгнення запам'яталися величезною чергою, відчаєм в очах людей і єдиним запитом: дайте щось заспокійливе. Також пам'ятаю один яскравий момент. В аптеці нема де стати, всі терпляче чекають своєї черги, і раптом чути сильний гуркіт за дверима. Питаю, що там сталося. Кажуть: танки. Пауза. Питаю, чи наші. Відповідають, що так. Все - працюємо далі.
За кілька днів запас ліків в аптеці вичерпався. Але я вже втягнулася, та й сидіти вдома було важко. Коли ти зайнятий, а головне – розумієш, що робиш щось корисне, то воно легше. Тому зв’язалася з куратором і вийшла працювати в іншу аптеку, де також залишився один фармацевт. Коли вщухли запити на “щось заспокійливе та від головного болю”, то пішли запити на ліки від хронічних захворювань. Пам’ятаю людей у пошуках L-тироксина, з яким були перебої. Люди навіть у чатах нашого ЖК просили одне одного знайти, купити, надіслати препарат.
Коли закінчився асортимент і в другій аптеці, ми почали ходити в одну із зачинених неподалік за товаром. Тепер це, може, смішно уявляти, але тоді нам було зовсім не до сміху: чотири дівчини вигрібають з полиць всі ліки в пакети для сміття і несуть їх три квартали до своїх аптек.
Потім була третя аптека. Там із фармацевткою Вікою, що тікала з окупованих Пологів у капцях, з паспортом і кішкою, пропрацювали до травня. Тоді потроху почали повертатись у безлюдний Київ жителі, а в аптеку - працівники. І все пішло так, як було раніше.
Офісної роботи в тому обсязі, який вимагав би стовідсоткової присутності, не було. Тому я вирішила працювати на складі формування гуманітарної допомоги для південних регіонів. Це безцінний досвід, адже познайомилася з людьми, від яких почула розповіді про жахіття Маріуполя, Бучі, Херсона та інших міст із перших вуст, у таких деталях, про які може й не хотіла би знати.
Згодом потроху почали відновлюватися й офісні завдання, але ті перші два місяці після вторгнення досі пам’ятаю майже погодинно. Тепер, як і більшість українців, намагаюся допомагати через фонди, які збирають кошти на потреби ЗСУ. Охоче купую товари з позначками про благодійність. Сама періодично організовую збори на потреби одного з батальйонів, бо мій чоловік нині в ЗСУ. Дуже вірю в нашу Перемогу. Бо інакше, мені здається, я взагалі втрачу віру в будь-яку справедливість.
Я працюю в маркетингу. Наші фармацевти - здебільшого жінки, дуже часто це молоді дівчата. Багато хто з них в перші дні вторгнення виїхав із міста. Тож офісним працівникам запропонували допомогти аптекам і приєднатися до фармацевтів, які залишились. Адже наше завдання – допомагати людям. Я приєдналася до колеги в аптеці, розташованій неподалік від мого дому. Перші дні вторгнення запам'яталися величезною чергою, відчаєм в очах людей і єдиним запитом: дайте щось заспокійливе. Також пам'ятаю один яскравий момент. В аптеці нема де стати, всі терпляче чекають своєї черги, і раптом чути сильний гуркіт за дверима. Питаю, що там сталося. Кажуть: танки. Пауза. Питаю, чи наші. Відповідають, що так. Все - працюємо далі.
За кілька днів запас ліків в аптеці вичерпався. Але я вже втягнулася, та й сидіти вдома було важко. Коли ти зайнятий, а головне – розумієш, що робиш щось корисне, то воно легше. Тому зв’язалася з куратором і вийшла працювати в іншу аптеку, де також залишився один фармацевт. Коли вщухли запити на “щось заспокійливе та від головного болю”, то пішли запити на ліки від хронічних захворювань. Пам’ятаю людей у пошуках L-тироксина, з яким були перебої. Люди навіть у чатах нашого ЖК просили одне одного знайти, купити, надіслати препарат.
Коли закінчився асортимент і в другій аптеці, ми почали ходити в одну із зачинених неподалік за товаром. Тепер це, може, смішно уявляти, але тоді нам було зовсім не до сміху: чотири дівчини вигрібають з полиць всі ліки в пакети для сміття і несуть їх три квартали до своїх аптек.
Потім була третя аптека. Там із фармацевткою Вікою, що тікала з окупованих Пологів у капцях, з паспортом і кішкою, пропрацювали до травня. Тоді потроху почали повертатись у безлюдний Київ жителі, а в аптеку - працівники. І все пішло так, як було раніше.
Офісної роботи в тому обсязі, який вимагав би стовідсоткової присутності, не було. Тому я вирішила працювати на складі формування гуманітарної допомоги для південних регіонів. Це безцінний досвід, адже познайомилася з людьми, від яких почула розповіді про жахіття Маріуполя, Бучі, Херсона та інших міст із перших вуст, у таких деталях, про які може й не хотіла би знати.
Згодом потроху почали відновлюватися й офісні завдання, але ті перші два місяці після вторгнення досі пам’ятаю майже погодинно. Тепер, як і більшість українців, намагаюся допомагати через фонди, які збирають кошти на потреби ЗСУ. Охоче купую товари з позначками про благодійність. Сама періодично організовую збори на потреби одного з батальйонів, бо мій чоловік нині в ЗСУ. Дуже вірю в нашу Перемогу. Бо інакше, мені здається, я взагалі втрачу віру в будь-яку справедливість.
Тетяна Терещенко навчається на 3-му курсі факультету підготовки лікарів для Збройних сил України НМУ ім. О. О. Богомольця. Проходила літню практику в аптеці мережі “АНЦ”, розташованій поблизу станції метро “Лук’янівська”.
8 липня 2024 року ворог знову обстріляв Київ ракетами. Вибуховою хвилею в аптеці пошкодило дах, він провалився всередину приміщення. Тетяні та двом її колегам вдалося самостійно вибратися з-під завалів.
- Побачили навколо багато поранених. Перше, що подумала: допомогти людям зараз нема кому, крім нас. Адже невідомо, чи зможе проїхати швидка і як довго її чекати. Багато людей отримало осколкові поранення. Я боялася, що в мене на руках хтось помре. Проте опанувала себе й із холодним розумом почала надавати першу допомогу.
- Побачили навколо багато поранених. Перше, що подумала: допомогти людям зараз нема кому, крім нас. Адже невідомо, чи зможе проїхати швидка і як довго її чекати. Багато людей отримало осколкові поранення. Я боялася, що в мене на руках хтось помре. Проте опанувала себе й із холодним розумом почала надавати першу допомогу.
Блекаути: фармацевти навчилися майстерно вмикати генератори
Після масованих ворожих обстрілів об'єктів енергетики в Україні почалися аварійні відключення світла. Громадянам і бізнесу довелося вивчати графіки відключень, пристосовуватися до блекаутів, коли електрика відсутня по 12 годин на добу і більше.
Ірина Заковряшина, завідувачка аптеки “АНЦ” у місті Кам’янське:
- Перші дні війни минули як у тумані, всім було страшно. Наша аптека була єдиною на весь мікрорайон, яка відкрилася 24 лютого. Черга була нескінченна, купували абсолютно все. Згадую, як ми раділи першим поставкам нового товару. А щоб заспокоїтися під час повітряних тривог, дивилися комедії. Допомагали волонтерам, збирали необхідні ліки по всіх аптеках нашого міста, донатили.
Генератор у нас зʼявився наприкінці 2022 року, на той час ми вже стійко перенесли два блекаути. Рятувало джерело безперебійного живлення, яке мали в аптеці. Ще й стали Пунктом незламності для колективу та клієнтів.
Без світла працювали по-різному: і за графіком, і без нього. Якось у нашому місті було пошкоджено кабелі та лінії електропередач, тому без світла працювали 48 годин.
Найголовніше, що я зрозуміла за час пандемії та війни: цінності в усіх дуже змінилися. Важливо завжди залишатися людиною та надавати допомогу в повному обсязі
Генератор у нас зʼявився наприкінці 2022 року, на той час ми вже стійко перенесли два блекаути. Рятувало джерело безперебійного живлення, яке мали в аптеці. Ще й стали Пунктом незламності для колективу та клієнтів.
Без світла працювали по-різному: і за графіком, і без нього. Якось у нашому місті було пошкоджено кабелі та лінії електропередач, тому без світла працювали 48 годин.
Найголовніше, що я зрозуміла за час пандемії та війни: цінності в усіх дуже змінилися. Важливо завжди залишатися людиною та надавати допомогу в повному обсязі
Олена Лозовська, завідувачка аптеки “ШАР@” у місті Городище:
- Першого дня війни наша аптека працювала у звичайному режимі, а черга стояла кілометрова аж до самого закриття. Проблеми з відключенням світла в нас були й раніше, тому ще до повномасштабної війни нам поставили безперебійне джерело живлення. Опалення в нас електричне, тому трохи мерзли під час відключень. Запасалися ліхтарями, LED-лампами, брали з собою на роботу термоси з гарячою водою. Пізніше у нас з’явився генератор. Кожна з фармацевток аптеки навчилася його майстерно вмикати.
Рекорди “АНЦ”
роблять покупки в “АНЦ” за місяць
Понад 3,5 млн осіб
Більш як 18 млн
українців купувало медичні препарати в “АНЦ” від часу створення мережі
уже задонатила мережа “АНЦ” і зупинятися не збирається
Понад 110 млн грн
таким був рекордний виторг аптек “АНЦ” 2023 року
25,8 млрд грн
є учасниками програми лояльності “ЛАЙК”
Більш як 19 млн
перерахували клієнти “АНЦ” для Збройних сил України
4,3 млн грн бонусів
отримали свої замовлення через лікомати
Понад 700 000 клієнтів
“АНЦ” випустила журнали з власними стікерами, які стали колекційними
2024
Краща аптека від Ukrainian Business Award
Перемога в номінації “Краща аптека” національної премії “Вибір країни 2024”
Премія Big Trade-Marketing Award за найпопулярнішу трейд-маркетингову кампанію в соціальних мережах “Об’єднані турботою”
У планах - надалі розвивати роботизовані аптеки з лікоматами
За роки незалежності відбулася цифрова трансформація України. Сьогодні за допомогою смартфонів українці оплачують покупки, комунальні послуги, розваги, замовляють квитки на транспорт, доставку товарів. Однією з визначних подій став запуск порталу “Дія”, де з'явилися документи, доступ до реєстрів, можна замовити необхідні довідки. Бізнес також пропонує чимало зручних сервісів своїм клієнтам. І аптеки не виняток.
Головна перевага мережі аптек “АНЦ” – технологічність. Зокрема комунікація з клієнтами здійснюється через сайт, мобільні застосунки, чат-боти. Також у аптеках мережі встановили лікомати – це аналог поштоматів, де можна забрати ліки, замовлені онлайн. Нині по Україні працює близько 200 штук. У планах “АНЦ” - масштабувати цей проєкт, оновити лікомати, встановлені раніше.
Перший лікомат з'явився 20 грудня 2021 року в Запоріжжі, в аптеці “АНЦ” на просп. Соборному, 218.
За статистикою, з одного лікомата за тиждень самостійно забирають 37,5 тис. замовлень без допомоги фармацевтів. Користуватися пристроями просто. Достатньо ввести номер замовлення з смс-повідомлення на планшеті. Оплатити вартість товару за допомогою терміналу й забрати товар з індивідуальної комірки. Єдине, що в лікомат не можна замовити рецептурні препарати та ліки, які потребують спеціального температурного режиму зберігання.
Коли почалися блекаути, “АНЦ” доопрацювала власний мобільний додаток - і завдяки цьому в аптеках мережі фармацевти могли відпускати ліки навіть під час відключень світла.
“АНЦ” планує й надалі розвивати роботизовані аптеки з лікоматами. Напрями, яким приділятимуть основну увагу: масштабування лікоматів, дні та години турботи для пенсіонерів, програма “Пакунок малюка”, “АНЦ”-доставка, розвиток асортименту сайту за рахунок моделі маркетплейсу.
Мережа “АНЦ” одна з перших узяла активну участь у проєкті вакцинації від грипу в аптеках. Проєкт вакцинації стартував у Києві 10 листопада та тривав до 14 листопада 2021 року. Взяти в ньому участь міг кожен повнолітній за умови придбання вакцини будь-якого виробника та попереднього безкоштовного огляду лікаря безпосередньо в аптеці.
Новинки запроваджуються не лише для зручності клієнтів, а й працівників. Зокрема в “АНЦ” можна оформити відпустку онлайн, використовуючи Дія.Підпис. Приїздити до офісу й писати заяву від руки не треба. Уже 240 працівників скористалися такою можливістю.
Коли почалися блекаути, “АНЦ” доопрацювала власний мобільний додаток - і завдяки цьому в аптеках мережі фармацевти могли відпускати ліки навіть під час відключень світла.
“АНЦ” планує й надалі розвивати роботизовані аптеки з лікоматами. Напрями, яким приділятимуть основну увагу: масштабування лікоматів, дні та години турботи для пенсіонерів, програма “Пакунок малюка”, “АНЦ”-доставка, розвиток асортименту сайту за рахунок моделі маркетплейсу.
Мережа “АНЦ” одна з перших узяла активну участь у проєкті вакцинації від грипу в аптеках. Проєкт вакцинації стартував у Києві 10 листопада та тривав до 14 листопада 2021 року. Взяти в ньому участь міг кожен повнолітній за умови придбання вакцини будь-якого виробника та попереднього безкоштовного огляду лікаря безпосередньо в аптеці.
Новинки запроваджуються не лише для зручності клієнтів, а й працівників. Зокрема в “АНЦ” можна оформити відпустку онлайн, використовуючи Дія.Підпис. Приїздити до офісу й писати заяву від руки не треба. Уже 240 працівників скористалися такою можливістю.
Матеріал підготовлено за підтримки
Анатолій Попов - Дизайн
Оксана МИШОПИТА - Креативна продюсерка
Олена ПЕТІК - Коректорка
Юлія ІЛЬЧЕНКО - Продакшн
Над спецпроєктом працювали:
Мирослава БОНДАРЕНКО - Авторка і Редакторка