У Музеї Василя Стуса в селі Рахнівка на Вінниччині з початком повномасштабної війни збільшилася кількість відвідувачів.
“Якщо раніше нас відвідували переважно учні шкіл з області, Києва та Львова, то тепер їдуть студенти, вчителі, викладачі вузів, письменники. Зокрема приходить багато переселенців, переважно старшого віку”, - розповідає Дмитро Омелянчук, директор музею.
Серед відвідувачів музею багато переселенців
Зазначає, що особисто був знайомий із поетом-шістдесятником Василем Стусом.
“Він за мене молодший на 7 років. Народився в нашому селі, батьки жили недалеко від школи. Коли Василеві було 4 роки, сім’я виїхала на Донеччину. Але Стус приїжджав влітку до бабусі”, - згадує Дмитро Омелянчук.
Музей створили 1997 року у приміщенні восьмирічної школи. На її території 1990-го вперше організували мітинг пам’яті Василя Стуса.
“Тоді приїхали студенти з Києва, Львова, Вінниці. Але мітинг не відбувся, бо його заборонили. Як і всі інші заходи на честь Василя Стуса. А через сім років у село приїхав тодішній керівник обласної міліції. Запропонував встановити пам’ятник Василю Семеновичу й відкрити музей”, - додає Дмитро Омелянчук.
Спершу для музею виділили кімнату 25 кв. м. Частину експонатів передали з обласного музею, частину зібрали самостійно, залучивши спонсорів з усієї України.
“Вони допомогли меблями, картинами, плакатами, стендами, обладнанням. Через п’ять років музей отримав звання - народний. Я працював на громадських засадах. Збирав експонати, документи, фотографії, особисті речі поета й дисидента”, - каже директор музею.
Музей Василя Стуса в селі Рахнівка на Вінниччині став учасником загальнонаціонального проєкту “Збереження культурної спадщини” від
Благодійного фонду “МХП-Громаді”. Також підтримку від Фонду у громадах отримали музеї відомих українців, які боролися за права і свободу нації. Зокрема, такі музеї, як Миколи Леонтовича - в селі Марківці на Вінниччині, В’ячеслава Чорновола - в селі Вільховець на Черкащині, Василя Симоненка - в Черкасах.
“Приміщення музею в Рахнівці розширили після закриття школи. Фонд “МХП-Громаді” запропонував допомогу з обладнанням приміщення. Виділили 100 тисяч гривень. Ще 30 тисяч гривень надійшло від районного відділу культури. Ми зробили вітрини, шафи, придбали ноутбук, телевізор та інше обладнання. Майже на 50 відсотків поповнили музейну експозицію. Продовжуємо збагачувати її документами про життя та діяльність Василя Стуса. Спілкуємося з його близькими й далекими родичами. Якщо спочатку в музеї було понад 30 експонатів, то тепер їх більш як 700”, - говорить Дмитро Омелянчук.
Під час повномасштабної війни ми зосередилися на культурних проєктах, щоб українці могли осмислити свою національну ідентичність. Наш Фонд започаткував загальнонаціональний проєкт підтримки українських музеїв “Збереження культурної спадщини”. Адже після великого вторгнення постраждало чимало культурних закладів. Частину було пошкоджено під час обстрілів, решту розграбували окупанти”.
Тетяна Волочай,
директорка фонду “МХП-Громаді”
Благодійний фонд
“МХП-Громаді” долучився також до
видання збірки творів “Молитва” Василя Симоненка накладом три тисячі примірників. Її безкоштовно розповсюджуватимуть по бібліотеках і навчальних закладах. Збірка містить понад 100 віршів, фото, уривки щоденників, понад 80 рукописів й передмову упорядника Василя Пахаренка.
“МХП-Громаді” профінансував виготовлення репліки дивана ХІХ ст., на якому було вбито видатного українського композитора Миколу Леонтовича. Цей експонат був важливий для музею, адже в історії вбивства композитора – історія підлості та ницості наших ворогів, які за 100 років не змінюють засобів досягнення своїх ганебних цілей. Також благодійний фонд допоміг доправити піаніно 1905 року, яке музею в селі Марківка на Вінниччині подарував відвідувач із Черкас. Загальна сума фінансової підтримки
Музею Миколи Леонтовича становила майже 80 тис. грн.
Про Музей Василя Стуса фонд “МХП-Громаді” готує великий медійний проєкт, щоб кожен українець дізнався про поета-пророка.
“Ми вже зв’язалися з його сином Дмитром і сестрою Марією. У проєкті будуть спогади директора музею в Рахнівці, осмислення творчості поета відомими й значущими особистостями. Усі ці знання в нас забрали ще в дитинстві, у школі. Ми не знали, скільки Василь Стус зробив для захисту українства. Тоді, коли в нього було чимало можливостей піти на умови КГБістів, він усе одно стояв на своєму. Ту ціну, яку він сплатив, ми маємо знати й усвідомлювати. Бо тільки так зможемо зберегти майбутнє і розуміти, чому нас хочуть знищити та за що насправді ми воюємо”, - додала Тетяна Волочай.