ЯК ЛЮДЯМ, ЩО ОТРИМАЛИ ПОРАНЕННЯ, ДОПОМАГАЮТЬ ЗАНОВО ПОЛЮБИТИ СЕБЕ
У країні, де десятий рік триває війна, неабиякої уваги потребує питання психологічної реабілітації громадян. Українці ледь не щодня стають жертвами російських обстрілів, отримують травми, втрачають рідних. Небезпека й життя в постійному стресі негативно впливають на ментальне здоров’я громадян.
Психологи наголошують: людина, яка пережила травматичний досвід, має пропрацювати його. Не варто соромитися звертатися по допомогу до фахівців. Не треба боятися говорити про те, що довелося пережити чи турбує тепер. Тільки так можливо позбутися страхів, повірити у власні сили та полюбити себе.
Психологи наголошують: людина, яка пережила травматичний досвід, має пропрацювати його. Не варто соромитися звертатися по допомогу до фахівців. Не треба боятися говорити про те, що довелося пережити чи турбує тепер. Тільки так можливо позбутися страхів, повірити у власні сили та полюбити себе.
ЛЮДИ З ТРАВМАМИ ПОЧИНАЮТЬ БОЯТИСЯ НАДМІРНОЇ УВАГИ
“Завдання психологів – допомогти людям із травматичним досвідом адаптуватися, навчитися сприймати себе по-новому”, – пояснює психотерапевтка Центру ментального здоров'я Національного реабілітаційного центру НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) Руслана Головата.
Під час повномасштабної війни значно зросла кількість людей із тривожними та депресивними станами, неконтрольованою агресією. Часто українці скаржаться на головні болі, стрибки тиску, порушення сну. Але найбільше звернень до психотерапевтів – від людей із панічними атаками.
Під час повномасштабної війни значно зросла кількість людей із тривожними та депресивними станами, неконтрольованою агресією. Часто українці скаржаться на головні болі, стрибки тиску, порушення сну. Але найбільше звернень до психотерапевтів – від людей із панічними атаками.
“За останніми опитуваннями бачимо, що 90% українців мають хоча б один симптом, який веде до того, що людина потребуватиме психологічної допомоги”, – заявив міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко.
Загалом у МОЗ прогнозують, що 50% громадян, які сьогодні перебувають на території України, потребуватимуть психологічної допомоги різного характеру. Це може бути: допомога сімейного лікаря, консультації психологів, психіатрів.
“Доводиться працювати з емоціями відчуття безвиході, безпорадності та розгубленості. Люди стали вразливими до зовнішніх чинників. Усе частіше змінюють звичну поведінку та пріоритети порівняно з тими, які мали до початку бойових дій”, – говорить Руслана Головата.
Воєнні дії залишають рубці на тілі громадян. Ледь не щодня військові отримують поранення на фронті, а цивільні – внаслідок ракетних обстрілів.
Загалом у МОЗ прогнозують, що 50% громадян, які сьогодні перебувають на території України, потребуватимуть психологічної допомоги різного характеру. Це може бути: допомога сімейного лікаря, консультації психологів, психіатрів.
“Доводиться працювати з емоціями відчуття безвиході, безпорадності та розгубленості. Люди стали вразливими до зовнішніх чинників. Усе частіше змінюють звичну поведінку та пріоритети порівняно з тими, які мали до початку бойових дій”, – говорить Руслана Головата.
Воєнні дії залишають рубці на тілі громадян. Ледь не щодня військові отримують поранення на фронті, а цивільні – внаслідок ракетних обстрілів.
“Люди з фізичними травмами одночасно отримують психотравматичний досвід. Кожен переживає його по-різному.
“Люди з фізичними травмами одночасно отримують психотравматичний досвід. Кожен переживає його по-різному.
“Люди з фізичними травмами одночасно отримують психотравматичний досвід. Кожен переживає його по-різному.
Але це завжди сильне переживання втрати, відчуття неповноцінності, якщо йдеться про фізичну травму, помітну зовні. Часто постраждалих непокоїть надмірна увага перехожих на вулиці. Тому вони обирають шлях соціальної ізоляції”, – продовжує психотерапевтка.
Через зміну зовнішності в людей із травмами обличчя може виникати страх надмірної уваги.
“Наше суспільство, на жаль, не до кінця поінформоване та навчене, як правильно поводитися з людьми, які отримали травми. Тому постраждалі переймаються через погляди інших. Працювала з пацієнткою, яка отримала травми обличчя. Раніше вона була продавцем у магазині. Тепер боїться повертатися на роботу, бо, мовляв, покупців відлякуватиме”, – каже Руслана Головата.
Також травми обличчя важко переживають пацієнти, які мають дітей до 10 років.
“Вони хвилюються, як малеча сприйматиме їхнє нове обличчя, чи не злякається. Переймаються, чи не будуть їхні діти зазнавати утисків із боку однолітків через вади батьків”, – додала вона.
Через зміну зовнішності в людей із травмами обличчя може виникати страх надмірної уваги.
“Наше суспільство, на жаль, не до кінця поінформоване та навчене, як правильно поводитися з людьми, які отримали травми. Тому постраждалі переймаються через погляди інших. Працювала з пацієнткою, яка отримала травми обличчя. Раніше вона була продавцем у магазині. Тепер боїться повертатися на роботу, бо, мовляв, покупців відлякуватиме”, – каже Руслана Головата.
Також травми обличчя важко переживають пацієнти, які мають дітей до 10 років.
“Вони хвилюються, як малеча сприйматиме їхнє нове обличчя, чи не злякається. Переймаються, чи не будуть їхні діти зазнавати утисків із боку однолітків через вади батьків”, – додала вона.
НАВЧИТИ СПРИЙМАТИ СЕБЕ ТА СВОЇ ФІЗИЧНІ ТРАВМИ
Варто пам’ятати, що людину можливо витягнути зі стану депресії, страху та панічних атак. Але на це потрібен час. Декому знадобляться місяці, декому – роки роботи з фахівцями.
“Однак прогрес можна побачити вже за кілька сеансів психотерапії. Люди вчаться проговорювати свій досвід, визначати та розпізнавати власні страхи, описувати їх. Добра ознака, коли людина може озвучити, що їй болить. Бо, на жаль, часто ми не вміємо проговорювати те, що тривожить найбільше”, – говорить Руслана Головата.
Психологічна допомога людям, які отримали травми під час військової служби та в цивільному житті, відрізняється.
“Однак прогрес можна побачити вже за кілька сеансів психотерапії. Люди вчаться проговорювати свій досвід, визначати та розпізнавати власні страхи, описувати їх. Добра ознака, коли людина може озвучити, що їй болить. Бо, на жаль, часто ми не вміємо проговорювати те, що тривожить найбільше”, – говорить Руслана Головата.
Психологічна допомога людям, які отримали травми під час військової служби та в цивільному житті, відрізняється.
“У військових, як чоловіків, так і жінок, психологічна травма переважно сильніша за фізичну.
“У військових, як чоловіків, так і жінок, психологічна травма переважно сильніша за фізичну.
“У військових, як чоловіків, так і жінок, психологічна травма переважно сильніша за фізичну.
До прикладу, військовому в обличчя прилетів уламок, інший – убив його побратима. З такою людиною найперше треба опрацювати втрату побратима. Наступним етапом буде навчити сприймати свої фізичні травми”, – каже психотерапевтка.
У цивільних часто на першому місці – страх за своє життя.
“Мала пацієнтку, яка пережила побиття російським солдатом. Її обличчя було сильно пошкоджене. Однак більшою травмою для неї стало саме побиття, ніж травма обличчя. Ми багато часу присвятили роботі зі страхом за своє життя”, – розповіла Руслана Головата.
У цивільних часто на першому місці – страх за своє життя.
“Мала пацієнтку, яка пережила побиття російським солдатом. Її обличчя було сильно пошкоджене. Однак більшою травмою для неї стало саме побиття, ніж травма обличчя. Ми багато часу присвятили роботі зі страхом за своє життя”, – розповіла Руслана Головата.
Національний реабілітаційнй центр НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) спільно з L’Oréal Україна у жовтні 2023 року запустили Всеукраїнський соціальний проєкт – “(Не) До краси”. Його мета – допомогти жінкам і чоловікам позбутися слідів війни на обличчі й тілі, загоїти душевні рани.
ДОПОМОГТИ ПОЗБУТИСЯ СЛІДІВ ВІЙНИ НА ОБЛИЧЧІ ТА ТІЛІ
“Війна лишає рубці не лише на тілі, а й на серці. І бажання загоїти ці рани – цілком природне. Наша соціальна програма – це один з інструментів, за допомогою якого травмовані можуть пройти курс відновлення свого фізичного та емоційного стану”, - каже Катерина Захараш, директорка корпоративних комунікацій L’Oreal Україна.
Кожен учасник проєкту “(Не) До краси” отримує консультацію кваліфікованих спеціалістів із пластичної хірургії, естетичної медицини, ментального здоров’я. Команда лікарів залежно від травми добирає індивідуальну тактику лікування пацієнтів. Це можуть бути оперативні втручання, шліфування рубців, косметологічні процедури.
Але, на жаль, не всі травмовані зважуються на пластичні операції та косметичні процедури. Психотерапевтка пояснила, чому люди бояться.
“Травмовані люди часто не готові займатися своїм зовнішнім виглядом, бо страждають на депресію, скаржаться на пригнічений стан. Насамперед потрібно розібратися з цим, а далі – із зовнішнім виглядом. Та ж жінка, яку побив російський солдат, навіть із пластикою обличчя все одно не зможе повернутися до повноцінного життя. Проживатиме побиття знову й знову. Тому робота з психотерапевтом – один з етапів підготовки травмованої людини до пластичної операції”, – зазначила Руслана Головата.
Крім того, травмованим людям також рекомендують роботу з психіатром. Це спеціаліст, який має право ставити діагнози, за потреби призначати необхідне лікування. Часто це антидепресанти, які також є одним з етапів роботи з травмованою людиною.
“Травмовані люди часто не готові займатися своїм зовнішнім виглядом, бо страждають на депресію, скаржаться на пригнічений стан. Насамперед потрібно розібратися з цим, а далі – із зовнішнім виглядом. Та ж жінка, яку побив російський солдат, навіть із пластикою обличчя все одно не зможе повернутися до повноцінного життя. Проживатиме побиття знову й знову. Тому робота з психотерапевтом – один з етапів підготовки травмованої людини до пластичної операції”, – зазначила Руслана Головата.
Крім того, травмованим людям також рекомендують роботу з психіатром. Це спеціаліст, який має право ставити діагнози, за потреби призначати необхідне лікування. Часто це антидепресанти, які також є одним з етапів роботи з травмованою людиною.
“Із кожним учасником проєкту “(Не) До краси” працюють фахівці з ментального здоров’я". Вони допомагають повірити в нових себе.
“Із кожним учасником проєкту “(Не) До краси” працюють фахівці з ментального здоров’я". Вони допомагають повірити в нових себе.
“Із кожним учасником проєкту “(Не) До краси” працюють фахівці з ментального здоров’я". Вони допомагають повірити в нових себе.
“Головне, що роблять психологи, – допомагають постраждалому з травмами обличчя ідентифікувати себе як людину, що змінилася. Ми працюємо над розумінням того, як чоловік чи жінка переживає втрату своєї зовнішності та водночас вчиться жити з новим чи новою собою. Психологи також допомагають знайти точку опори, власні сильні сторони, незалежно від виду та характеру травми”, – додала Руслана Головата.
Усі послуги для учасників соціального проєкту “(Не) До краси” є безплатними. Щоб узяти участь у ньому, потрібно заповнити заявку за посиланням.
Усі послуги для учасників соціального проєкту “(Не) До краси” є безплатними. Щоб узяти участь у ньому, потрібно заповнити заявку за посиланням.
ПОРАДА РОДИЧАМ І ДРУЗЯМ ТРАВМОВАНОЇ ЛЮДИНИ: ПОСТІЙНО АКЦЕНТУЙТЕ НА СИЛЬНИХ ЯКОСТЯХ ЛЮДИНИ
Рани, шрами на обличчі – найперше, що травмована людина щодня бачить у дзеркалі. З допомогою психотерапевтки Руслани Головатої склали пам'ятку, як можна допомогти травмованим відновити любов до себе.
- Людина потребує підтримки, але не надокучливої. Щоб хтось був поруч, але водночас непомітний.
- Якщо людина хоче побути сама, залиште її. Притому можна сказати, що готові відповісти на дзвінок у будь-який час.
- Постійно акцентуйте на сильних якостях людини. Нагадуйте, що її люблять, вона потрібна, що всі негаразди пройдете разом.
- Якщо зустріли травмовану людину на вулиці, не варто відводити погляд. Якщо це військовий чи військова - можна подякувати за захист.
- Не варто тікати чи шикати на дитину, яка питає, що в тітки чи дядька з обличчям. Спокійно поясніть, що людина отримала травму.
- Не знецінюйте почуття травмованого. Не вживайте під час розмови такі вислови: “нічого страшного”, “переживеш”, “а в когось іще гірше”. Жартувати про чужі шрами заборонено!
- Не варто зайвий раз обговорювати чи звертати увагу на шрами та рубці на тілі людини. Особливо, якщо не знаєш, як вона ставиться до цього.
Над спецпроєктом працювали:
Валерія БУГАЙЧУК Авторка
Мирослава БОНДАРЕНКО Редакторка
Юлія ІЛЬЧЕНКО Продакшн
Мирослава БОНДАРЕНКО Редакторка
Юлія ІЛЬЧЕНКО Продакшн
Оксана МИШОПИТА Креативна продюсерка
Олена ПЕТІК Коректорка
О.К. Дизайнер
Олена ПЕТІК Коректорка
О.К. Дизайнер