Як захистити права чотирилапих
Мої люди принципово не ходять у заклади, де не пускають із тваринами”
Кожен, хто має домашнього улюбленця, хоч раз стикався із заборонами чи негативною реакцією на тварину. Але українське суспільство змінюється. Усе більше людей розуміє, що настав час переглянути застарілі правила та переконання й дозволити тваринам бувати зі своїми петперентами в кафе, магазинах, офісах, готелях, повноцінно користуватися всіма видами транспорту. Адже чотирилапі теж мають права, які необхідно враховувати та захищати.

У спецпроєкті Gazeta.ua і найбільшого в Україні виробника харчування для котів та собак Kormotech ми розкажемо, з якими проблемами доводиться стикатися петперентам у повсякденному житті. І як загалом змінюється ставлення до чотирилапих в Україні.
право №6
право №5
право №4
право №3
право №2
право №1
Оберіть право та натисніть, щоб прочитати детальніше
№1
право
Довідка:
Лола мешкає з Олександром Мазуром, його дружиною Іриною та їхнім 3-річним сином Андрієм
Лола, 5 років
Німецька вівчарка
Я теж маю право…
заходити до магазинів і аптек
Дуже люблю їздити автомобілем. Тільки-но бачу, що мої кудись збираються, одразу заскакую на заднє сидіння. Іра завжди з собою бере повідець і намордник. Не люблю я цих штук, але вибору немає. Перед походом у магазин мені треба їх обов'язково надівати.
Колись із господарями пішла в супермаркет. Усе було спокійно. Аж раптом мене побачив чужий хлопчик. Злякався, розплакався. Його мама розкричалася: “Як можна було привести такого коня в магазин?” Охоронець попросив вийти на вулицю. Ми з родиною залишили всі покупки й пішли геть. Також мене колись не пустили в аптеку. Фармацевтка сказала, що до них приходять люди з алергією, а в мене шерсть.

Коли в Андрія був день народження, мене теж вирішили взяти з собою до ресторану. Директор закладу спочатку не дуже на це погоджувався. Але потім дозволив. Мені постелили килимок, поставили тарілки з кормом та водою. Було весело.
№2
право
Я теж маю право…
ходити до ресторанів, кінотеатрів
Довідка:
Тайсон мешкає з Олегом і Христиною Іваніченками
Тайсон, 6 місяців
Метис сенбернара
Олег і Христина завжди беруть мене з собою. Якось їхні друзі запросили нас у гості. Приходимо, а там кіт. Люди почали нервувати – чи поладнаємо. А ми до кінця вечора стали найкращими друзями.
Мої люди принципово не ходять у заклади, де не пускають із тваринами. Нещодавно в одному ресторанчику вечеряли. Мені дозволили на дивані посидіти. Килимок підстелили, іграшкову кістку подарували. Адміністратор на мене дивився й казав: “Яка милота!”

А якось ми зібрались у кінотеатр. Христина зателефонувала туди, і їй відповіли, що з тваринами не можна. Тому вирішили відмовитися від цієї ідеї. Тепер будемо чекати, коли в кінотеатрі правила зміняться. Чув, як Христина казала, що поки я ще малий, то маємо труднощі. А як виросту, ото вже будуть проблеми.
Українське суспільство вже готове до зміни правил щодо відвідування магазинів, кафе, ресторанів із тваринами. Більшість наших гостей – це соціально активні люди, які можуть брати відповідальність не лише за себе, а й за домашніх улюбленців.

Клієнтів із тваринами приймаємо з 2019 року. Жодного разу через собак не виникало конфліктних ситуацій. Якщо так станеться, що чиясь дитина злякається тварини, ми розділимо гостей, створимо комфортні умови для кожного. Нікому не доведеться йти із закладу.

Пропонуємо гостям придбати смаколики для улюбленців. Також – книжки від ініціативи з порятунку тварин Save Pets of Ukraine, де розкрито історії чотирилапих і людей, які постраждали від війни, та як вони долають усі виклики. Усі кошти від продажу йдуть на благочинність, допомагаємо притулкам для тварин.
Олександра Шевчук
project-менеджер мережі кав’ярень Kredens cafe
що скаже людина
№3
право
Довідка:
Муся мешкає з Діаною Кіщук та її 5-річним сином Денисом. Вони переселенці, два роки тому перебралися з Харкова до Львова. Житло орендують.
Муся, 4 роки
Кішка
Я теж маю право…
жити в орендованій квартирі
Коли почалася повномасштабна війна, Діана активно шукала варіанти, куди переїхати. Казала, що мусить рятувати Дениса. Але й мене не залишить. У всіх волонтерських центрах для біженців відмовлялися брати з тваринами. Діана була в розпачі, плакала. Описала свою ситуацію на Facebook. Їй зателефонувала рієлторка зі Львова, яка погодилася допомогти з житлом.
В евакуаційний автобус спочатку не хотіли брати. Діана показала мої документи, тоді дозволили. У Львові нас зустріла ця жінка. Казала, що знайомі тимчасово виїхали за кордон, можна деякий час пожити в їхній квартирі.

Так минуло пів року. Я ніякої шкоди не робила, господиня шерсть вимітала – всім було добре. Але власники квартири вирішили повернутися додому, тому Діана знову розпочала пошуки житла.

Орендодавці чули про мене й одразу збільшували вартість оренди квартири. Один попросив щомісяця доплачувати 50 доларів. Знайшли житло з радянським ремонтом, але проти мене власники нічого не мають.
Другий рік, як готель став pet friendly – і нам це сподобалося. До нас приїздять із котами, собаками, гризунами. Гостям із невеликими тваринами пропонуємо поселитись у номерах готелю. Якщо ж собака великий, то рекомендуємо винайняти будиночок. Просимо внести завдаток на випадок пошкодження майна. Якщо все добре, то ці кошти повертаємо.

Власники квартир повинні зрозуміти, що квартирант із твариною – це не страшно. За два роки в нас було лише два чи три випадки, коли справді пошкодили майно. Переважно все проходить спокійно. Власники тварин відповідально ставляться до своїх улюбленців, забезпечують їх усім необхідним.
Ілона Жицька
адміністратор готелю “Вершина” в місті Яремче на Івано-Франківщині
що скаже людина
№4
право
Я теж маю право…
їздити в міському транспорті, виїздити за кордон
Довідка:
Чарлі родом із Запоріжжя. Мешкає з Тетяною Мухою. 2022 року мігрували до Німеччини. Згодом повернулися в Україну. Тепер живуть у Тернополі.
Чарлі, 3 роки
Такса
Їхали евакуаційним поїздом. Таня тримала мене на повідку. Претензій ніхто не мав. Провідник навіть питав, чи не принести мені водички. Так опинилися на львівському вокзалі, мали сісти на автобус до Польщі. Цих автобусів було багато. Але не всі хотіли брати з тваринами. Тані порадили на деякий час зупинитись у Львові – зробити мені щеплення, чипувати, тоді їхати за кордон. Ми так і зробили. Отримали мій ветеринарний паспорт і вирушили в дорогу.
Коли приїхали на український кордон, проблем не було. Але ми бачили, як за парканом бігали покинуті котики та собачки. Їх не пропускали через кордон. Тому господарі просто викидали тварин. Мене ж на польському кордоні забрали до ветеринара. Той довго щось вивчав. Дав Тані заповнити анкету, а через годину відпустив нас.

У Німеччині собаки мають значно більше прав, ніж в Україні. Їх можна усюди побачити – у магазинах, офісах, трамваях. У Тернополі з тим не так просто. Не в усі міські маршрутки, тролейбуси Таню пускають зі мною. Одного разу я захворів. Викликали таксі, щоб поїхати у клініку. Таксист довго сварився, чому Таня не попередила про собаку. Вимагав доплатити за мене гроші.
У громадському транспорті всі пасажири мають ставитися з розумінням одне до одного. Власники собак чи котів повинні зважати на пасажирів, які бояться тварин або ж мають алергію.

Натомість інші пасажири повинні проявляти терпимість до тварин у транспорті. Бо інколи суспільство критично ставиться до наших улюбленців: на психологічному рівні сприймають їх як річ, а не як живих істот, що мають свої права.

Мені як петперентці, яка з подорожує з тваринами, дуже подобається ідея Укрзалізниці платити за їх перевезення. Тому я завжди у громадському транспорті купую квиток для свого улюбленця і ми сідаємо на місце в кінці маршрутки. Тоді у водіїв виникає менше запитань. Із пасажирами, які не задоволені присутністю тварини, не треба вступати в конфлікт. Бо агресія породжує агресію – конструктивного діалогу не буде. Краще спокійно пояснити, що тваринка не становить небезпеки.

Коли викликаю таксі, одразу зазначаю, що буду із собакою, і доплачую 20 гривень. Тоді водій має право вибору: приїжджати чи ні. Інколи просять покривалом прикрити місце, де сидітиме собака, або тримати тварину на руках.
Анастасія Іванніченко
координаторка всеукраїнської ініціативи допомоги тваринам Save Pets of Ukraine
що скаже людина
№5
право
Довідка:
Лаккі мешкає з Ігорем Блистівим, його дружиною Надією та 12-річними Яремою і Дариною
Лаккі, 5 років
Вестхайленд вайт тер’єр
Я теж маю право…
ходити до офісу
Уже п’ять років майже щодня їжджу з Ігорем на його роботу в dog friendly офіс компанії Kormotech.
Перед роботою ми гуляємо. В офісі в мене є такий ритуал – обходжу всі кабінети й вітаюся. Тоді лягаю на своє місце біля робочого стола Ігоря.

Чесно скажу: з ним працює декілька людей, до яких маю особливу симпатію. Коли чую їхні голоси, то зриваюся з місця і біжу потішитися. Буває таке, що Ігор – на зустрічі, а мені в туалет захотілося. Уже знаю, до кого можна підійти, підштовхнути лапами й показати: виведи на вулицю.

Якщо Ігор – у відрядженні, то залишаюся вдома з Надією. Тоді сумую. Іншим моїм колегам-собакам також сумно на вихідних. Бо на роботі з’являються настрій, енергія. Щодня нас в офісі троє-четверо. Знаємо характер одне одного. Коли приходить хтось новий, потрібен час на соціалізацію. Цього року до нас доєдналася дівчинка з фронту – Лисичка. Ми знайшли спільну мову.
У США вже досить давно раз на рік проводять акцію “Візьми собаку на роботу”. Наша колега вирішила таке запровадити в Україні. Ми розробили правила, які дають змогу щодня брати із собою собаку на роботу.

Зробили опитування серед співробітників. Облаштували спеціальні місця для тварин, забезпечили водою, пакетами для прибирання за тваринами. Розробили інструкції з інформацією та почали комунікувати з іншими компаніями. Понад 200 офісів стали dog friendly. Потім почався COVID-19, люди працювали з дому. Але тепер знову відбувається зростання кількості dog friendly компаній.
Ігор Блистів
директор із маркетингу та інновацій компанії Kormotech. Дванадцятий рік поспіль залучає різні компанії до ініціативи “Лапи в офісі
що скаже людина
№6
право
Я теж маю право…
жити в місті
Довідка:
Василь – вуличний кіт, мешкає в підвалі будинку в Солом'янському районі Києва. Має чотирьох людей, які постійно опікуються ним.
Василь, точний вік невідомий
Кіт
Про мене кажуть, що я батько всіх місцевих котів. Але то, звісно, не так.
У нас є такі, кого просто залишили на вулиці. Я товаришую з кількома людьми. Двічі на день приходжу до підвалу, де вони мене смачно годують. Якось я захворів, не міг їсти. Приходив і кричав, просив допомогти. Мої люди поговорили з ветеринаром, придбали ліки. Звісно, що я їх просто так не вживав би. Тому давали мені ліки зі смачним паштетом. І стало легше.

А якось Іра, що живе на першому поверсі, вночі врятувала мене від собак. Я забіг у підвал, забився в куток. А вони кидались, намагалися вкусити. Добре, що Іра не спала й відігнала псів.

Перевірила, чи я не травмований, почистила від бруду. Потім ще два дні носила їсти та воду, бо я не одразу набрався сміливості вийти на вулицю.

Від дощу, снігу всі місцеві коти ховаються в підвалі. Якось інші люди з будинку закрили підвальні вікна пінопластом. Їм не подобається, що ми туди ходимо. На щастя, ті, хто любить тварин, зрізали пінопласт. А чоловік, який постійно гуляє з вівчаркою, пішов до тих, що закривали підвал, і сказав, що викличе поліцію. Бо коти в Києві є частиною екосистеми міста. Тому їх треба захищати. Але не в усіх будинках живуть такі добрі люди. Часто безпритульні тварини страждають через жорстокість.
Закликав громадян підтримати петицію щодо створення в Україні зоополіції. Адже щороку чуємо про нові випадки жорстокого поводження з тваринами, замуровування котів у підвалах, масові отруєння безпритульних тварин догхантерами чи комунальниками.

Ініціатива вже зібрала майже 27 тис. голосів.

Представники зоополіції допомагатимуть поліцейським розкривати такі справи, карати винних. Це необхідно, щоб усі зрозуміли, що права тварин теж мають бути захищені, – розповів у відеозверненні Олексій.
Олексій Суровцев
зоозахисник і актор
що скаже людина
Є закон: якщо тварина внаслідок жорстокого поводження зазнала смерті або каліцтва, людину можуть на вісім років позбавити волі. Але поліція не дуже активно займається цими питаннями, закриває такі справи. Для прикладу, у Великій Британії закон про захист тварин існує з 1822 року. А в Україні перший ухвалено 2006 року. Тому ми повинні дуже активно популяризувати гуманне ставлення до тварин.
Андріана Байло
зоозахисниця
що скаже людина
В Україні у питанні захисту прав тварин маємо два аспекти. Перший – неприємний: за законодавством, домашні улюбленці належать до речей. Господар із ними може робити все, що вважає правильним. Другий – позитивний: за останні роки бачимо зростання гуманного ставлення до тварин. Для них створюють притулки, збільшується кількість гуманних кінологів. Ми відходимо від пострадянської кінології, де тварину мали швидко навчити базових навичок через примус. Притулки хочуть змінювати формат допомоги – ставати більш комфортними та адаптованими до сучасного суспільства. У країні працюють над створенням зоополіції, яка захищатиме права тварин. Але на державному рівні варто частіше проводити комунікаційні компанії, які дадуть змогу прийняти тварину як повноцінного члена суспільства.

Нині наша компанія бере участь у проєкті Save Pets of Ukraine. Повністю взяли під своє крило 16 притулків. Хочемо, щоб збільшувалася кількість охочих забрати тварину у свою родину. Із 1 по 31 травня також запрацює проєкт “Лапки в безпеці”. Домашні улюбленці людей зі статусом ВПО зможуть отримати безкоштовну вакцинацію та реєстрацію.
Ірина Лозова
експертка соціальних проєктів компанії Kormotech
Зміни вже на часі
В Україні все частіше з'являються петиції до влади від небайдужих громадян із вимогою переглянути правила перебування тварин у громадських місцях. Адже більшість із них уже морально застаріла.
Наприклад, у січні Міністерство внутрішніх справ офіційно дозволило під час повітряної тривоги перебувати в укриттях із домашніми тваринами. Напередодні стався випадок, що обурив українців. Охоронець однієї зі шкіл у Києві під час повітряної тривоги не пустив у бомбосховище двох дітей, бо вони прийшли з собакою.

У лютому кияни зареєстрували петицію щодо дозволу перевозити собак у метро. Досі дозволяли транспортувати лише птахів та дрібних тварин у клітках. На підтримку ініціативи зібрали понад 6 тис. голосів. Також свою згоду висловила транспортна комісія Київської міської ради. Тепер у столичному метрополітені опрацьовують таку можливість.

Наприкінці березня українці активно обговорювали гучну історію, коли нацгвардійцю та його службовому собаці Ермі довелося їхати в тамбурі потяга “Інтерсіті”. В Укрзалізниці перепросили за ситуацію й ініціювали перегляд правил перевезень тварин у потягах. Також планують організувати соціальну кампанію, щоб закликати пасажирів без тварин людяніше ставитися до пасажирів із чотирилапими.

Торік у рамках проєкту “Лапи на вокзалі” спільно з найбільшим в Україні виробником харчування для котів та собак на 11 найбільших вокзалах Укрзалізниці встановили зручні дозатори питної води для тварин.
Як подорожувати з твариною у потягу
  • Придбайте квиток для тварини, він дорівнює вартості багажу. Собаки-поводирі можуть їхати безкоштовно.
  • Візьміть із собою ветеринарний паспорт тварини, там мають бути всі необхідні щеплення.
  • Дрібні тварини (до 45 см) можуть подорожувати у плацкарті, купе, сидячих вагонах першого та другого класу у клітці, контейнері або переносці.
  • Для великих порід (від 45 см) доведеться викупити ціле купе. В одному не може перебувати більш як дві тварини.
  • У регіональних потягах із великим собакою можна перебувати у крайніх тамбурах першого та останнього вагонів.
  • Менших тварин розміщують у переносках на місцях для ручної поклажі або тримають на руках.
За останнє десятиліття відбулися позитивні зміни в суспільстві щодо ставлення до тварин.

“Зокрема зріс рівень відповідальності та обізнаність власників тварин. Але багато проблем іще залишилося. Насамперед у нас існують серйозні пробіли у законодавчій базі. Для цього запускається проєкт від Мінцифри та “Дії” щодо реєстрації домашніх улюбленців. Це буде найпотужніший поштовх, щоб ми могли зрозуміти, які ще потрібні зміни для комфортного життя як людей, так і тварин. Бо нині людина може гуляти з не дуже вихованим собакою без повідця – і жодним чином за це не відповідає”, – говорить Оксана Галан.

Також треба змінювати ставлення до тварин у суспільстві.

“До прикладу, орендодавці часто відмовляються здавати квартиру людям із 20-кілограмовим собакою. Їм здається, що буде неприємний запах, погризені ніжки дивана. Вони не розуміють, що утримання тварин дуже змінилося. На сьогодні бізнес-індустрія пропонує безліч варіантів – гігієну, грумінг, іграшки. Також питання до супермаркетів в Україні. Часто вони зазначають: ми – dog frendly. Але пускають лише із собаками вагою до 5 кілограмів. Про це треба говорити. Пояснювати, що власники собак тепер стали відповідальнішими”, – додала фахівчиня із поведінки тварин. Важливим є виховання відповідального ставлення до тварин із дитинства.

Kormotech у Львові впроваджував дуже крутий освітній проєкт. Учням шостих-сьомих класів розповідали, що завести собаку – це відповідальність. Тварину треба вигулювати, мити, змінювати воду, гратися. Це не предмет інтер’єру, і слід поважати її потреби. На жаль, проєкт - нині на паузі”, - каже Оксана Галан.
Оксана Галан
фахівчиня з поведінки тварин
що скаже людина
В Україні тепер змінюється культура догляду за тваринами.

“На вулицях усе частіше господарі прибирають за своїми улюбленцями. Люди починають переосмислювати роль тварини у своєму житті. У торгових центрах теж відбулися зміни. Бачив таку ситуацію в супермаркеті: прибиральниця почала сваритися, що люди прийшли з твариною. Підійшов охоронець і сказав: “Тихо, тепер можна”. Ми на стадії змін – і це вже добре”, - підсумував директор з маркетингу та інновацій компанії Kormotech Ігор Блистів.
Мирослава БОНДАРЕНКО Редакторка
Юлія ЛІПІЧ Авторка
Юлія ІЛЬЧЕНКО Продакшн
Оксана МИШОПИТА Креативна продюсерка
Олена ПЕТІК Коректорка
О.К. Дизайнер
Над спецпроєктом працювали:
Матеріал підготовано за підтримки: