Під час повномасштабної війни СЛОВА набули нових сенсів, перетворилися на своєрідні коди, що знаходять відгук у серцях. А кожен українець мріє почути слово, на яке ми вже чекаємо довгий час, – ПЕРЕМОГА.

До другої річниці повномасштабного вторгнення Gazeta.ua хоче вкотре нагадати, що кожен на своєму рівні має щодня робити внесок у наближення перемоги. А шлях до неї лише один – через ДОБРО.

У спецпроєкті “Словник добра” ми розказуємо, як українці почали масово робити добро й перетворили це на правило свого життя. Кожен за останні два роки став амбасадором добра: громадяни зі свого боку роблять усе можливе, український бізнес започатковує амбітні проєкти, щоб наблизити перемогу.

Словник .Добра

спецпроєкт до другої річниці
повномасштабного вторгнення

Після повномасштабного вторгнення українці зрозуміли, що важливо не тільки самим отримувати підтримку, а й підтримувати інших, стати для когось опорою. Адже підтримка підбадьорює, додає впевненості, сил і віри, що все буде добре.

У спільному спецпроєкті Gazeta.ua та медичної лабораторії “ДІЛА” ми розкажемо, як підтримка стала правилом життя для багатьох цивільних людей і патріотичних бізнесів.

“Підтримка зцілює не тільки того, кому її надано. Вона допомагає відчувати себе потрібною й людині, яка допомагає. Наприклад, після кожного ракетного удару по українських містах кількість донатів на ЗСУ тільки зростає. Бо українці зрозуміли: краще донатити, ніж боятися. У цьому проявляється і наша вдячність захисникам, і наша лють до ворога”, - каже психологиня Валентина Домська.

Із донькою та онуками мешкає нині в Польщі. Співпрацює з двома благодійними організаціями, які надають безкоштовну психологічну допомогу. Консультує українців дистанційно.

Бажання підтримувати й допомагати закладено в генетичному коді українця. Про це свідчить чимало прикладів з нашої історії. Нині, наприклад, зріс попит на факультети психології. Охочих там навчатися стільки ж, як на ІТ-спеціальності. Це теж свідчить про бажання українців підтримувати й допомагати”, - говорить Валентина Домська.

Від 2014 року психологиня безкоштовно проконсультувала понад 1500 українців.

“Мала кілька бесід із підлітком, на очах у якого в Маріуполі загинули батьки. Він із бабусею виїхав до Німеччини, але потім повернувся в Україну. Підтримувала сім’ю, що втратила під час війни батька й сина. Досі на зв’язку з киянкою, що поховала коханого. А потім дізналася, що чекає дитину від нього. Його батьки прийняли її як рідну доньку. Вона сирота, виховувала бабуся. Консультувала воїнів після ампутацій. Хлопцеві 19 років, прокинувся в палаті. Думав, що втратив у бою тільки руку, а в нього немає обох ніг. Також часто по підтримку звертаються волонтери”, - розповідає Валентина Домська.

Їй доводиться підтримувати людей, що пережили сімейні драми.

“Він воює, коханій оплачує квартиру, умудряється з найгарячішої точки замовити квіти. А потім дізнається, що вона вже кілька місяців живе з іншим. Ми були з тим військовим на зв’язку пів року. Він зумів покохати іншу. Готуються до весілля. Після одного з наших сеансів набрав колишню й подякував: “Якби не твоя зрада, я ніколи не зустрів би жінки, без якої не уявляю життя”, - пригадує психологиня.

Волонтерка Мар’яна Марковська-Согуйко підтримує захисників із 2014 року. Під час повномасштабного вторгнення робить це 24/7.

Мар’яна Марковська-Согуйко
Волонтерка

Жінка зібрала 260 тис. грн на навігацію для 47-ї бригади. Збір закрила швидко, бо підключилися друзі й родичі бійців.

“У війни немає вихідних. Нашим воїнам потрібні автомобілі, дрони, такмед, системи навігації, зв’язок (рації) і багато іншого. Намагаюся допомогти всім”, - каже волонтерка.
Підтримує підрозділи на запорізькому, харківському, донецькому напрямках. Її брат вважається безвісти зниклим. Тому для Мар’яни допомога армії стала справою честі.

“Бувають великі суми, які здаються непідйомними. Але в Бога немає нічого неможливого й він посилає щедрих благодійників, які швидко закривають збір. У мене не було дня без доната. Найбільший, який отримувала, - 5 тисяч євро, найменший - 10 гривень. Під час Різдвяних свят діти колядували і приносили гроші для військових. Одна дівчина постійно підтримує збори. Коли якоїсь суми не вистачає, вона закриває залишок одним платежем. Хтось долучається на етапі, коли авто пригнали, але воно потребує ремонту. Телефонують і кажуть: “Мар’яно, ремонтуйте, ми за все заплатимо”, - додає волонтерка.

Ольга Парамуд зі Львова вважає, що секрет нашої перемоги - у силі маленьких кроків підтримки.

Ольга Парамуд
Волонтерка

“Я та людина, хто допомагає волонтерам. Треба знеболювальне – купую і несу. Пишуть, що у стабілізаційних пунктах не вистачає постілі – віддаю ту, що маю. Моя допомога ЗСУ почалася з печива. Знайомі переганяли авто для захисників. Я захотіла передати військовим якісь смаколики. Знайшла рецепт смачного італійського печива, яке можна довго зберігати. Спекла цілий ящик. Надіслала знайомим поштою, бо ми живемо в різних містах. Але посилка заблукала і приїхала на день пізніше, ніж було потрібно. Волонтери віддали моє печиво на благодійний ярмарок і заробили на ньому трохи грошей на інші потреби військових”, - розповідає Ольга.

За її словами, українці не уявляють, наскільки корисними можуть бути, навіть не виходячи з дому. І саме взаємопідтримка допоможе здобути перемогу.

“Мене часто запитують, чому вирішив збирати саме на медевак. Подумав, що це хороша ідея: я працівник швидкої збираю кошти на швидку, яка рятуватиме життя”, - розповідає Богдан.

“Сповідь лікаря — це мій другий сольний стендап-концерт. Із ДІЛА познайомилися, коли шукали волонтерів, які донатять на медицину для воїнів. А тут іще так збіглося, що я лікар і збираю на авто швидкої евакуації. ДІЛА та аптека АНЦ підтримали мій збір фінансово й дуже допомогли. Решта зібраної суми - це відсоток від квитків, донати глядачів із різних куточків України”, - говорить стендапер.

“4 лютого зустрівся з військовими 14-го полку Збройних сил і передав автомобіль. У Дніпрі його доукомплектували. Медевак рятуватиме життя наших козаків на Донбасі. Найбільше мене вразив концерт у Львові. Виставив на розіграш лот – шеврон бійця, який загинув. Його мені дала дівчина цього бійця. Вона приїхала на концерт і до останнього змагалася за шеврон. Люди в залі не могли стримати сльози”, - згадує Богдан.

Богдан Вахнич - відомий стендапер. На власній сторінці в Instagram в інформації про себе написав: “Лікар, який лікує і жартує”. Щоб зібрати гроші на медевак для військових підрозділів, відвідав 12 міст із туром “Сповідь лікаря”. Одним із партнерів цих концертів стала медична лабораторія ДІЛА.

вдалося зібрати під час сольних концертів “Сповідь лікаря”

Йому не раз доводилося виступати перед військовими, їздив у прифронтові міста.

“Хочеться робити максимум корисних справ, уже є плани на наступний збір. Плануємо їхати в тур Європою. Мета – зібрати мільйон гривень на допомогу двом підрозділам”, - підсумував Богдан Вахнич.

На початку повномасштабного вторгнення керівник юридичної служби медичної лабораторії ДІЛА Юрій Граб допомагав евакуювати цивільних, підтримував сили оборони в Києві.

“Привозив тепловізори, які неможливо було дістати в Україні. Також бронежилети, плитоноски, одяг для захисників, продукти харчування. Моя родина допомагала облаштуватися людям, які евакуювались із Запоріжжя та області. Ми тоді мешкали на Київщині у приватному будинку. У нас удома жило близько 20 людей, три собаки і два коти”, - пригадує Юрій.

Згодом чоловік мобілізувався до Збройних сил.

Чоловік прослужив в артилерійській бригаді близько семи місяців. За цей час отримав досвід у багатьох сферах.

“Якщо ти офіцер, то тобі доведеться вчитися багато чого робити. Треба бути і психологом, і юристом, і командиром, і бойовим офіцером”, - зазначив військовий.

Колеги з ДІЛА постійно на зв'язку із захисником, підтримують його.
ДІЛА підтримує матеріально всіх колег, які долучилися до сил оборони. За певними речами я теж звертався, колеги допомогли фінансово. Але намагаюся не зловживати допомогою, бо розумію що цивільним людям також важко. У більшості колег є рідні, які теж потребують їхньої підтримки”, - говорить Юрій Граб.

Тепер він працює юристом у військовій частині, адже має 20 років досвіду роботи за фахом.
“Займаюсь юридичними питаннями: соціальні права та гарантії для бійців, документуємо злочини ворога проти населення. Але, незалежно від посади, всі ми в ЗСУ насамперед військовослужбовці, які готові стати на захист держави. І це головне”, - додав Юрій.

Юрій Граб
Військовий, керівник юридичної служби медичної лабораторії ДІЛА

“Для мене підтримка – це насамперед люди. Нині ми проживаємо особливий історичний етап, коли відбувається переоцінювання цінностей, власного оточення”, - каже Олександра Пилипенко.

Вона працює психологом у медичній лабораторії ДІЛА. Є магістром “Екстремальної та кризової психології”, займається адаптацією ветеранів у компанії, веде програму “Ментальне здоров’я”. Восени 2023-го ДІЛА запустила проєкт “Зустріч”.

Восени минулого року медична лабораторія ДІЛА почала працювати зі столичним благодійним фондом “ВетеранХаб”.

“Ми багато говоримо зі своїм колективом. Намагаємося навчити колег розуміти певні особливості людей, які повертаються до цивільного життя після участі у бойових діях. Допомагаємо долати страхи, міфи. А їх достатньо”, - зазначає психологиня.

Розповідає два найпоширеніші міфи. Перший - більшість людей вважає, що з ветераном можна говорити лише про війну і його військовий досвід. “Це неправда. Є 2 типи ветеранів: ті, хто хоче розповідати про війну, і ті, яким цікавіше розмовляти на інші теми, спостерігати, як змінилося життя без них. Другий міф - ветеранів сприймають як супергероїв. Але це насамперед люди, зі своїми переживаннями, думками, бажаннями, мріями. Вони можуть помилятися та ображатися. Їм часто важко зрозуміти емоції інших людей”, - коментує Олександра.

Олександра Пилипенко
психолог програми “Ментальне здоров’я”

Психологиня вчить працівників медичної лабораторії ДІЛА, як підтримувати ветеранів.

“Важливо розуміти, що ці люди пережили страшний стрес. У них загострене відчуття справедливості. Усе має бути чітко і правильно, як в армії. Ми в ДІЛА багато уваги приділяємо розмовам із керівниками підрозділів. Це ключова ланка. Проєкт називається “Ментальне здоров’я”. Від настрою керівника залежить настрій усього відділу. Нещодавно було опитування в компанії. Люди масово пишуть, що бракує комунікації. Багато колег працює дистанційно, їм не вистачає живого спілкування. Є запит від медсестер: як працювати з конфліктними клієнтами. Усе частіше люди звертаються по медичні послуги в поганому гуморі, реагують з агресією”, - додала Олександра Пилипенко.

У ДІЛА навчають персонал шукати підхід до кожного, а керівників - помічати та розпізнавати зміни в поведінці, настроях підлеглих. Це допоможе за потреби вчасно підтримати колегу. І якщо він/вона бажає, знайти хорошого психолога. Роботодавець оплатить сеанси.