20 мільйонів клієнтів АНЦ –

Розповіла, що маленька донька впала з перил і сильно забила голову. Дитину доставили до лікарні, рани обробили й наклали шви. Лікар виписав дитині знеболювальне та антибактеріальну терапію. Але при лікарні не виявилося аптечного пункту. Мати прибігла до нас.

Я почала збирати необхідні ліки. Але антибіотика, вказаного в рецепті, не було в наявності. Його, до речі, на той час не було в жодній аптеці нашого міста. З цим завданням ми впоралися – уточнили активну речовину, підібрали заміну. За 20 хвилин жінка вже поспішила до лікарні. Дорогою додому я обмірковувала цю ситуацію: поруч є інша аптека, що працює на пів години довше й тоді була відкрита. Але жінка чомусь звернулася саме до нас.

Минуло кілька місяців, ця подія забулася. Одного дня до аптеки зайшла маленька дівчинка – десь років пʼяти. Підійшла до мене, простягнула коробку цукерок і малюнок, на якому було зображено квіти. І соромʼязливо сказала: “Дякую, тьотя Юля, ви мені голову вилікували”. Спочатку не зрозуміла, про що вона, а тоді побачила її маму в дверях.

Я все ж таки наважилася запитати, чому вона постукала в наші зачинені двері, а не пішла до відкритої аптеки поруч? Жінка відповіла, що заходить до АНЦ не вперше і бачить наше ставлення до клієнтів. Тому була впевнена, що саме тут їй відчинять і допоможуть.

Пояснив ризики розвитку резистентності до антибіотиків у разі безрецептурного застосування. Детальніше розпитав про симптоми й порадив чоловікові якомога швидше звернутися до лікаря. Оскільки це міг бути зубний біль, що маскується під симптоми гаймориту. Через кілька днів клієнт повернувся, щоб подякувати. Виявилося, що зуб вріс у гайморову пазуху. Завдяки вчасному зверненню до лікаря вдалося уникнути можливих ускладнень у майбутньому.

ЖІНКА ХОТІЛА ПРИДБАТИ ЛІКИ ДЛЯ ЛІМФОВУЗЛІВ ПІСЛЯ КОНСУЛЬТАЦІЇ В ІНШІЙ АПТЕЦІ, але наш фармацевт відмовив їх купувати. Порадив звернутися до лікаря. Жінка так і зробила. Виявилося, що в неї проблема не з лімфовузлами, а зі шлунком. Вона тепер стала нашою постійною клієнткою. Щоразу як приходить, згадує про цей випадок із вдячністю.

Відповіла, що її покинув чоловiк. Клієнтка придбала настоянку валеріани й пiшла. Через півтора місяця знову зайшла до нас і розповіла неймовірну історію. Придбавши в нас валерiану, вона попрямувала додому. Дорогою вирішила посидіти на лавочці бiля сусiднього будинку. Вiдкрила настоянку й ненавмисно розлила трохи на одяг. Через пару хвилин до неї прибіг кiт, застрибнув на руки. А ще через кiлька хвилин пiдiйшов господар кота. Тепер вони всi живуть разом.

Якось звернулася жінка, що залишилася сам на сам зі своєю проблемою. Її мати, приблизно 90 років, травмувала тазостегновий суглоб. Це поширена проблема в літніх людей.
Додались інші проблеми – закрепи, пролежні, болі, безсоння.

Протягом 6 місяців ми були на звʼязку з клієнткою і допомагали дієвими порадами. На жаль, її мати все-таки пішла в інший світ. Але була доглянута й оточена турботою, любовʼю своєї доньки.
Це сумна історія, але вона вчить нас до кожного клієнта ставитись, як до рідної людини.

В аптеку вона приходить щодня й по кілька разів із різними питаннями: консультується щодо режиму приймання ліків, просить тонометр перевірити, телефон налаштувати. Якось попросила навчити правильно запарювати листя м'яти. Ми влаштували для неї в аптеці справжній майстерклас: вона принесла чашки, ложки, зошит для записів. Загалом намагаємося допомогти всім клієнтам у міру своїх сил.

ЩОДНЯ ДО АПТЕКИ ЗАХОДИТЬ ХУДОРЛЯВИЙ ДІДУСЬ У СТАРОМУ, АЛЕ ОХАЙНОМУ ПАЛЬТО. Забирав замовлення, ввічливо вітався, дякував. Одного вечора побачила його на вулиці. Він збирав пляшки біля сміттєвих контейнерів. Я завмерла. У ту мить зрозуміла: його охайність, добрі слова — не від хорошого життя, а навпаки – всупереч. Удома на нього чекають лежача мати й сестра, про яких він піклується. Він не скаржиться, просто живе, намагаючися тримати спину прямо. Завжди з усмішкою та добром.

Прийшов Новий рік. Робочий день добігав кінця, коли зайшов цей дідусь. Простягнув мені листівку. Всередині акуратним почерком було написано: “Дякую тобі за доброту. Нехай у житті все буде добре”. Це був найцінніший подарунок за весь рік. Я була зворушена до сліз.

Чому була? Бо її життя забрала невиліковна хвороба. Всі вірили, що дівчина її переможе. Адже ні в очах Луїзи, ні в голосі не було ні краплинки болю чи образ. Їй було притаманне особливе почуття гумору, вона нас усіх постійно підбадьорювала.

Клієнти аптеки також сподівалися, що дівчина-красуня з добрим і чистим серцем просто у відпустці та скоро повернеться на роботу. Якось Луїза порекомендувала звернутися до лікаря і придбати тонометр молодому хлопцю, який постійно купував ліки від головного болю. У нього підтвердили підвищений тиск. А іншу клієнтку вона направила до лікаря конкретної спеціальності. Таким чином урятувала їй життя. Пацієнтці зробили операцію.

Людяність для неї була на першому місці. Особисто мені Луїза допомогла повірити в дива, а також змінитися внутрішньо. Наш колектив не забув її. Дякуємо, що ти була і є в нашому житті.

Взяли з собою за охоронців наших чоловіків. Люди збиралися кілометровими чергами, бо інші аптеки не працювали. 4 березня до нас зайшла жінка і простягнула у віконце гарячу хлібину. У мене навіть сльози набігли, бо 10 днів не бачила хліба. У такий спосіб вона вирішила подякувати за те, що ми працюємо й даємо можливість людям придбати необхідні ліки. Клієнти досі згадують ці моменти доброти, піклування про них. Багато хто став постійним і приїздить до нас із передмістя за порадою.

КОЛИ ПОЧАЛА ПРАЦЮВАТИ В АПТЕЦІ, ЗʼЯВИЛАСЯ ПОСТІЙНА КЛІЄНТКА МАРІЯ ПЕТРІВНА. Казала, щоб її називала бабуся Маруся. Коли заходила за своїми ліками, то обовʼязково з гостинцями для фармацевтів. Приносила яблука, домашнє печиво й навіть сплела мені теплі шкарпетки.

Коли я перейшла працювати в іншу аптеку, думала, що більше її не побачу. Але якось посеред зміни заходить Марія Петрівна – усміхнена, задоволена і знову з пакунком гостинців.

Її довіра й теплота стали справжнім натхненням. Ця жінка навчила мене, що в будь-якій роботі головне – людяність і любов до своєї справи.

ПРИЙШЛА ЖІНКА Й ПОПРОСИЛА ПРЕПАРАТ ДЛЯ ЗАГОЄННЯ РАНИ. Порадила їй примочки, мазь. Минув тиждень, ми їхали на дачу. Зупинилися в магазині на закупи. Вибираю сир, підходить якась жінка і голосно кричить: "Це вона!" За декілька секунд у моїй голові промайнула тисяча думок: що могла не так зробити, кого образити? А жінка каже далі:"Це вона мені порадила ту мазь, рана загоїлася". І так приємно стало!

Він розповів, що за парамедика собі й побратимам. Живуть поранені тимчасово в лісі, бо немає місць у госпіталі. Я запитала, які їм ліки потрібні? Відповів: нам би їжі домашньої. Розповіла дівчатам про це. Ми наготували пиріжків, рогаликів, бутербродів, піци. Наступного дня все передали військовим. Окрім їжі, зібрали необхідних ліків на 13 тисяч гривень.

На жаль, той військовий Сергій загинув, але памʼять про нього залишилася. Через декілька місяців приїжджала до нас в аптеку його родина. Діти привезли малюнок. Їм тато розповідав, що знайшов друзів з аптеки, які допомагали йому й побратимам.