Від війни, яку Росія розв’язала проти України, страждають не тільки люди, а й тварини. Багато пухнастих друзів опинилися у центрі бойових дій під обстрілами, без їжі та піклування. Тварини, покинуті в населених пунктах, голодують або вмирають від травм. Багатьох домашніх улюбленців залишили їхні господарі.

У середньому на 60% зросла кількість тварин у притулках від початку повномасштабної війни, згідно з дослідженням українського центру вивчення громадської думки "Соціоінформ". Зоозахисники заявляють майже про 26 тис. собак і 20 тис. котів, які станом на початок 2023 року перебувають під опікою притулків і волонтерів.

Дорога до притулку частково проходить через поле. Коли авто виїжджає на піщану дорогу – під його колесами здіймається пил, монотонно тріщить гравій. Таку відносну тишу за якусь мить порушує собачий гавкіт за вікном.

На невеликому клаптику землі "розкинулася" стара ферма. Навколо неї у кілька рядів встановлені будки. Праворуч – ангар, обшитий залізом. З іншої сторони причаївся будиночок охорони з необтесаного дерева. Неподалік бігає кудлатий пес, схожий на вівчарку.

- Це наш Хасан, зустрічає так кожну машину, – пояснює засновниця притулку 49-річна Марина Шажко – яскрава брюнетка з волоссям, що хвилями спускається до плечей.

Жінка виходить з авто і намагається приборкати Хасана, який на радощах стрибає біля волонтерки. Потім сідає на землю і дає лапу – вітається. Цей пес один із небагатьох, кому працівники дозволяють вільно бігати територією. Бо він охороняє притулок, пояснюють.

Хасан родом із Бахмута. У "Ладі" з 2020 року. Потрапив у притулок після того, як його збила машина. Волонтери знайшли пораненого пса та вилікували. З того часу він один із головних улюбленців працівників прихистку.

- Ми знаємо тут усіх на імена. Да, Міра? – Марина звертається до невеличкої собаки з блискучою шерстю, яка народилася за кілька днів до евакуації з Бахмута. Її матір з цуценятами волонтери знайшли в одному з закинутих дворів міста. Братів і сестер Міри вже встигли розібрати люди.

Частина собак у притулку живуть на прив’язі у великих дерев’яних будках. Ще 155 псів – у вольєрах. Будівництво таких домівок для тварин профінансував благодійний фонд Happy Paw.

- Замовляли матеріали для будок у Дніпрі, а фонд оплачував, – розповідає Марина. – Деякі собаки поки на ланцюгах, бо не вистачає місць. Ми будували вольєри та думали, що вони будуть там. Але потім взяли й тих собак з Бахмута, які були евакуйовані пізніше. Тому вийшло, що деякі тимчасово живуть у будках.

Голос Марини Шажко тремтить, коли вона згадує рік заснування притулку. А особливо той факт, що робили це аби врятувати собак від відстрілу.

- Це було жахливо, – розповідає про масове знищення тварин у місті Шажко. – Усе робилося двічі на тиждень – машина їздила по місту й звідти стріляли у тварин. Вони помирали... Ми із подругою бачили криваві сліди на землі. Вирішили щось робити – писали матеріали у ЗМІ, намагалися достукатися до міської влади, збирали акції протесту.

Через деякий час волонтери змогли заручитися підтримкою й отримали грант на створення стерилізаційного майданчика, який мав стати своєрідним реабілітаційним центром для вуличних тварин.

- Ми були одержимі цією ідеєю, а фінансування не мали. Збирали донати на ліки, ветеринарні послуги. Було складно завоювати довіру людей. Бо у місцевих пабліках писали, що ми нібито відмиваємо гроші. Потім зрозуміли, що критика допомагає йти вперед.

З часом у притулку після лікування залишалося дедалі більше собак. Волонтери стали шукати для них господарів.

- Ми починали з 12 (псів. - Gazeta.ua), а коли виїжджали – 140 було, – рахує вголос волонтерка. – Притулок був розташований у південній частині міста, з боку Горлівки. Звідти якраз і ведеться зараз наступ на Бахмут. Ми ще 2014-го думали переїжджати, але тоді у нас не було такої кількості тварин. Та й фронт проходив за 20 кілометрів.

"Двічі на тиждень машина їздила по місту й звідти стріляли у тварин"

За ангаром на асфальтовому майданчику вигріваються собаки. Побачивши людей, скачуть на лапи й щосили починають гавкати.

Тварини тут різні – коротколапі, стрункі, з довгою шерстю та сяючими очима. Більшість – із драматичною долею. Хтось потрапив у прихисток після отриманих травм, когось – ображали або покинули господарі. Є такі пси, які вже народилися у притулку.

Коли Росія розпочала повномасштабний наступ на Україну, волонтери сподівалися, що лінія фронту не наблизиться до міста. Запасалися їжею і ліками, продовжує розповідь Марина.

- Ми написали допис, щоб зібрати кошти. Закупили крупи. А перші "прильоти" почалися 17 травня – до цього був тільки один чи два по місту, – веде далі волонтерка. – Тваринки стали дуже нервувати. Не їли, сиділи у вольєрах.

Хасан підходив до нас, давав лапу. І весь час, поки було гучно, треба було його за неї тримати. Люда (волонтерка Людмила Булавка. - Gazeta.ua) жила чотири місяці у підвалі з тваринами. Пережила там пʼять "прильотів".

З липня ситуація навколо Бахмута почала погіршуватися. Лінія фронту проходила за 9 км від притулку.

- Після прильоту на територію 1 серпня зрозуміли – треба евакуюватися, – розповідає Марина. – Вийшла у той день з приміщення, а Люда дзвонить з підвалу: “Спускайся, бо дуже гучно”. Я тільки пішла вниз, як одразу вибух! Прилетіло перед підвалом. Осколки розлетілись в різні сторони й так далеко, що порозбивали будки!

"Жила чотири місяці у підвалі з тваринами"

Після вибуху з притулку втекло девʼять собак. За кілька днів повернулося тільки три. Інших не знайшли.

- Це Божа допомога, що після прильоту тварини не постраждали. Я рвалась наверх, бо не могла уявити, що там. Потім побачила, що всі живі. Це був мінометний обстріл, – згадує Шажко. – Відтоді у мене почалися панічні атаки. З липня постійно обстрілювали – з чотирьох ранку. Потім дедалі частіше.

Після такого волонтери почали шукати місце, куди можна перевезти тварин. Водночас вони сподівалися, що незабаром бойові дії припиняться.

- Потім був приліт касетної бомби й пес отримав поранення. Після цього Олі (волонтерка Ольга Литовченко. - Gazeta.ua) син, який воює, сказав виїжджати. І вона знайшла це село в Дніпропетровській області. Вивезла родину і повернулася до нас. В селі ж нам запропонували одразу цю територію. Тут раніше була ферма.

Остаточно з Бахмута Марина прийняла рішення виїжджати 29 вересня торік. Тоді серед ночі територія притулку потрапила під російський обстріл.

- Я до ранку ледь дочекалася, – згадує Марина. – Тоді у нас загинула собачка Лада, названа на честь притулку. Осколок пролетів через весь майданчик і в неї потрапив. Я для себе вирішила, що це знак.

Перед переїздом потрібно було облаштувати територію ферми для тварин. Ольга з іншими працівниками на місці почали будувати вольєри в ангарах. Марина Шажко одразу почала збирати гроші, потрібні для евакуації, та попросила підтримки у фонду Happy Paw.

- Знайшли волонтерів, які допомагали евакуювати, а тут Оля з родиною керувала процесом. Собаки були в шоці, у той день було тихо – Бог нам допомагав. Досі не можу повірити, що це зі мною відбувається… Оля зараз живе у цьому селі, орендує будинок. А я знімаю у Новомосковську квартиру. У мене три собачки та коти, тому важко було знайти житло.

До притулку й досі продовжують привозити врятованих з небезпечних регіонів собак. На фермі не залишилося вільних вольєрів, а ангари переповнені тваринами.

- Мешканці селища після переїзду стали вважати, що всі собаки, які бігають на вулиці – наші, – зізнається Шажко. – Потім я писала пост, що наші тварини знаходяться під доглядом.

Біля входу в ангар грається з Хасаном 38-річна волонтерка Людмила Булавка. Жінка лагідно розмовляє з собакою, бере її за дві лапи, а потім притискає долоні до її морди.

До 24 лютого Людмила працювала головною бухгалтеркою на одному із сольових підприємств. Як і більшість бахмутців, після великої агресії Росії втратила роботу. Зараз заробляє на фрилансі.

- Найбільша складність була в тому, що у нас тут не були облаштовані вольєри, – згадує труднощі переїзду Булавка. – У нас два крила, то спершу просто в ангар випустили тварин – поки не збудували вольєри. Собак не можна розміщати у великій кількості разом, бо у кожного свій характер – хтось посвариться обовʼязково. Ще в Бахмуті дали оголошення і знайшли хлопців, які тут змогли зробити все. Зробили одне крило.

Волонтерка зізнається, що виїжджати з рідного міста було важко, але сумнівів не мала – відчувала відповідальність за тварин.
- Спочатку почалися авіаприльоти, – відновлює у памʼяті початок боїв за Бахмут жінка. – Ми жили з батьками на пʼятому поверсі, тому вони вирішили переїхати на дачу. Мені звідти було важко до притулку добиратися. Я сказала, що переїжджаю туди. Поселилась у підвалі – у мене там диванчик був, собачки мене гріли. Готувала на мангалі – проблем з їжею не було.

"Собак не можна розміщати у великій кількості разом, бо у кожного свій характер – хтось посвариться обовʼязково"

Людмила пропонує зайти всередину ангара. Вперед пропускає працівницю у робочому одязі, яка везе тачку з сіном до вольєрів. Зараз до робіт у притулку запрошують мешканців села – за роботу пропонують мінімальну заробітну плату.

У вузькому коридорі стоїть собачий запах. Підлога заставлена коробками з кормом. Щодня тварини у притулку зʼїдають близько 45-50 кг. Харчування допомагають закуповувати Happy Paw і "Фокстрот" у рамках згаданої програми "Ф-підтримка" – минулого місяця вдалося зібрати кошти на 400 кг корму.

У Бахмуті на мангалі варили їм каші, бульйони, – каже Булавка. – Зараз намагаємося варити каструльку тільки Воротнічку-старічку, бо в нього вже зубів немає, щоб гризти суху їжу.

Двері в крило ангара відчиняються зі скрипом – собаки вистрибують з будок і лежанок на піддонах, і щосили подають голос. Від дзвінкого гавкоту закладає вуха.

Підлога у приміщенні викладена рудою плиткою, потрісканою від старості. Уздовж стін розміщені вольєри – перегородки з піноблоків, закриті парканом із сітки.

Працівники з відра насипають смужкою по периметру вольєрів дезінфекційний порошок – засіб проти бактерій і вірусів, який захищає псів від хвороб. Прибирати за тваринами потрібно щодня.
- До нас приїжджають дівчата з Гвардійська, вони вигулюють, – намагається перекричати гавкіт Людмила. – У нас не так багато часу для цього. Намагаємося вигулювати тих, кому критично це потрібно. Наприклад, у нас є собака з ожирінням.

За собаками в ангарі спостерігає волонтерка Ольга Литовченко. Об її ноги грайливо треться висока й струнка Чуча.

- Вона зовсім сліпа, – каже Ольга й обіймає собаку, що стає на задні лапи. – Живе у нас з 2018 року. Мешкала колись на заводі кольорових металів. Звідти її намагалися вивезти, але вона поверталася. А якось прийшла на підприємство вже із травмою на голові та сліпою – був проломлений череп. Кажуть, що комусь дали завдання вивезти її й стукнути. Але не добили. То потрапила до нас на лікування й залишилася.

Чуча схожа на чорну пантеру – гладка шерсть переливається під тьмяним світлом ламп. Біля неї кволо походжає вже трохи облізлий Воротнічок – найстаріший пес у прихистку. Майже не подає голосу пухка короткошерста Білочка. Вона лише чекає, поки Ольга її погладить. Собака не має передньої лапи, бо колись потрапила під автівку.

Під стіною стоїть булерʼяна, а поруч лежить кілька паливних брикетів. Усього таких пічок для обігріву три – у кожному крилі. Їх також допоміг закупити фонд Happy Paw.

З "Лади" тварин часто забирають мешканці села. Влаштувати у родини після евакуації вже вдалося понад десять тварин.

- Забрали у нас навіть собачку, яка була не дуже контактна і компанійська, – радісно розказує Ольга. – Приїхали люди, які хотіли взяти тваринку з Бахмута. Ми показали їм Міру та інших собачок. А потім вони зайшли у вольєр, де тихенько сиділа Баруся. Жінка до неї підійшла, а собачка на неї лапки й поклала. Чекала чотири роки, щоб її помітила саме ця людина! Зараз вона оберігає родину, дуже бойова.

Коли притулок освоївся на новому місці, волонтери взялися за реабілітацію тварин. Ще у Бахмуті псам доводилося давати заспокійливі – настільки важко вони переживали обстріли. У село приїхали зовсім худі, згадує Ольга.

- Давали препарати, вітаміни. Бо майже всі були з контузіями, – наголошує волонтерка.
Жінки мають своїх улюбленців у притулку. Ольга найбільше прикипіла до Лапушки.

- Вона зараз у Дніпрі в клініці. Сподіваюся її забрати, – веде далі Ольга. – У нас кожна тваринка з історією. Он сидить красивий Арчі, – показує на дрібного кучерявого собаку біля будки. – Його забрали з квартири. Померла хазяйка, а за собакою не було кому доглядати. Він біля неї тиждень просидів… Потім уже сусіди почули запах і відкрили двері. А там – Арчік. Коли Марина зайшла до квартири, пес сховався під шафою. Витягла звідти, а він весь сивий!

Зараз Арчі вже оговтався, але прилаштувати в сімʼю його не змогли.
- Арчі, йди, мій хороший, – пестливо кличе собаку Ольга і навприсядки підходить до будки. Пес пригинає голову до землі та задки намагається сховатися від надмірної уваги. – Брати тварин з притулку – найбільш розумний вибір. Бо ми знаємо характер кожного пса. Ці тварини пройшли через випробування і розуміють людей. Коли таких береш, вони тобі довіряють і все життя будуть вдячними та відданими.

Більшість собак у "Ладі" радіють приходу відвідувачів, бо кожен з них потребує спілкування з людиною. Також важливі регулярні прогулянки на свіжому повітрі. Це допомагає їм соціалізуватися та повернутися до нормального життя.
У притулку волонтерки працюють до 16:00. Після цього за тваринами наглядають охоронці.

Фонд Happy Paw співпрацює з бахмутським притулком із 2018 року. Тоді активно допомагав різним притулкам Донеччини, бо постійне сусідство з бойовими діями є травматичним не лише для людей, а й для тварин.

- “Ладі” були потрібні будки, а ми у той час якраз долучилися до благодійного марафону 9-th Wizz Air Kyiv City Marathon, – розповідає про початок роботи з притулком менеджерка фонду Happy Paw Анастасія Аболєшева. – У результаті марафону нам вдалось побудувати 23 нові домівки для собак. Так почалась співпраця з “Ладою”. З того часу ми підтримували тварин кормом, амуніцією, обробками та вакцинами. З початку повномасштабного вторгнення фонд посилив допомогу кормом для притулків Сходу і не припиняє це робити й досі. Понад три тонни корму поїхало і до чотирилапих з притулку в Бахмуті.

Коли притулок вирішив евакуюватися, Happy Paw закупили 26 будок для собак, адже на новому місці псів чекали необлаштовані приміщення ферми.

Пізніше фонд також допоміг з матеріалами для виготовлення ще майже сотні будок. Додатково придбали булер’яни та запас паливних брикетів, щоб тварини комфортно перенесли холодну пору.

Попри жорстокі бої у Бахмуті, благодійники також продовжують підтримувати волонтера, який досі живе у місті разом з 49 тваринами. Опікується ними.

- Подальша допомога залежить від щедрості пожертв українців. Люди допомагають нам закривати збори та підтримувати тисячі безхатніх носиків та ефективно допомагати притулкам вирішувати екстрені скрутні ситуації, – пояснила Анастасія.

- Майже кожен прихисток за цей час прийняв до себе тварин із деокупованих територій чи зони активних бойових дій. Відповідно у деяких притулків кількість підопічних тварин збільшилась на 50-100% порівняно з 2021 роком. Для того, щоб врятувати якомога більше тварин, фонд залучає різних партнерів, благодійників та міжнародних донорів. Наприклад, разом з компанією "Фокстрот", яка є нашим партнером уже третій рік, ми вирішили підтримати притулки, які врятували котів і собак від пекла війни, запустивши проєкт “Ф-підтримка”. За три місяці роботи проєкту нам вдалось допомогти 20 притулкам, серед яких і бахмутська організація “Лада”, – наголошує Анастасія Аболєшева.

- Мета окупантів – знищити усе живе, в тому числі й чотирилапих та іншу фауну України. Наша ж ціль, навпаки – зберегти й врятувати кожне пухнасте життя, – веде далі Анастасія. – Тому з кожною новою інформацією про пошкоджені притулки та загиблих тварин світоглядна прірва між нами лише збільшується.

Загалом Happy Paw уже 10 років допомагає безпритульним тваринам в Україні.

- Ми всебічно підтримуємо тварин у притулках та поліпшуємо умови їхнього життя: закуповуємо корми, вакцинуємо, обробляємо від паразитів, лікуємо, допомагаємо знайти дім, – продовжує менеджерка. – Відбудовуємо притулки, що постраждалі від російської агресії, стерилізуємо вуличних та домашніх тварин. Також облаштовуємо якісні умови життя безхатніх тварин у притулках – будуємо вольєри, будки, котобудинки, карантинні й ветеринарні комплекси.

притулків, організацій та волонтерів

собак і котів під опікою цих прихистків

У 2022 році фонд підтримав:

тварин стерилізували

притулки допомогли відбудувати

тяжкохворих тварин пролікували

Компанія "Фокстрот" допомагає притулкам для тварин з 2021 року. Це комплексний напрямок соціально-корпоративної відповідальності компанії, який називається "Пухнасті друзі в кожен дім", каже Ольга Вітомська, виконуюча обов’язків маркетинг директора мережі "Фокстрот".

- Уже понад два роки у партнерстві з фондом Happy Paw системно допомагаємо притулкам побутовою технікою, інформаційною підтримкою в популяризації ідеї адопції безпритульних тварин. Взяли під опіку двох врятованих від браконьєрів лисичок, що проживають у притулку "Бест Френдс" на Київщині. Беремо участь в освітніх та інших соціально важливих проєктах партнерів, – розповідає Вітомська. – В умовах повномасштабної війни ми продовжили свою місію, розширивши допомогу притулкам. Зокрема тим, де живуть безпритульні тварини, що постраждали внаслідок жорсткої агресії РФ.

Так народилася ідея повноцінної програми – “Ф-підтримка” для допомоги вимушено переміщеним тваринам і притулкам, яких врятували із зони бойових дій.

Кількість тварин, яких із прифронтових зон рятують українські військові та волонтери, зростає. Тому "Фокстрот" вирішив продовжити програму “Ф-підтримка” і у 2023 році.

- Це наразі один із пріоритетних напрямків у корпоративній ініціативі бренду разом із допомогою нашим захисникам, що боронять і визволяють країну від ворога. Ми вдячні кожному і кожній, хто не залишається осторонь проблем покинутих напризволяще тваринок: рятує їх із гарячих точок, щодня піклується в притулках, донатить, закуповує та доставляє корм. Ці всі кроки об’єднують нас і водночас зберігають “пухнасті” життя, дають їм шанс зустріти свою людину і знайти новий, затишний дім, – підсумувала Ольга Вітомська.

- Ми запускали цю програму в грудні минулого року і за 3,5 місяця та разом з небайдужими українцями змогли зібрати 400 тис. грн! Ці кошти регулярно спрямовуються на закупівлю корму і нових будок для пухнастиків. Допомогу вже отримала 3961 тваринка з 20 притулків: туди направлено 4991 кг корму і 20 новеньких будок. Зокрема, нещодавно 375 кг корму закупили у притулок “Лада”, – каже Ольга.