На початку повномасштабної війни в Сумах жили й навчалися 750 іноземних студентів. За сприяння “Кусум” їм допомогли евакуюватися на початку березня 2022-го, коли місто оточили російські війська.
Врятували іноземних студентів
29-річна Декша Пандей прожила в Україні 10 років. 2013-го вступила на лікарську справу до Національного медуніверситету ім. О. Богомольця в Києві. Провчилася там до 2020-го. Потім вступила до медінституту Сумського університету на спеціальність “Неврологія”.
“У Сумах дуже красиво, люди завжди готові прийти на допомогу, викладачі нам давали хорошу освіту”, – розповідає Декша.
Представники компанії “Кусум” зв’язалися зі студентами у перші дні повномасштабного вторгнення. Повідомили їм, що забезпечать усім необхідним для життя і сприятимуть евакуації в більш безпечні області України.
"“Кусум” опікувалися нами два тижні. Щодня привозили у сховище все, що потрібно, – воду, молоко, овочі, каву, печиво, олію, консерви, медикаменти та засоби гігієни. Застерігали, щоб ми не виходили назовні. 8 березня розпочалась евакуація. Я змогла взяти з собою лише паспорт і ноутбук”, – пригадує студентка. Нині Декша працює неврологом у клініці індійського міста Хайдарабад.
О 5-й ранку 24 лютого 2022 року ми почули вибухи та сирени повітряної тривоги. Одразу спустились у підвал. Нас було 70 студентів. Підвал не облаштований як спеціальне укриття: без світла, душу, обігрівачів. Звідти ми три дні майже не виходили. Потім переїхали до місцевого готелю. Я якраз завершувала навчання на 6-му курсі, мені треба було скласти іспити, тож я готувалася до них у готелі”, – додала Декша Пандей.
Іноземні студенти в Сумах, доставка питної води і продуктів іноземним студентам
“Евакуюватися ми мали ще 7 березня, але повідомили, що це небезпечно, – і відклали від’їзд. Наступного дня все ж таки рушили в дорогу автобусами. Дорогою бачили колони російських військ”, – пригадує 24-річний Мохаммед Разі.
Коли почалася повномасштабна війна, він навчався на 5-му курсі в Сумах. Навчання завершив онлайн. Повернувся до Сум у жовтні 2022 року й перебував там до серпня 2023-го, щоб закінчити навчання на 6-му курсі медінституту. Тепер в Індії чекає інтернатури зі спеціалізації “Терапевт”.
Зазначає, що раніше планував працювати лікарем в Україні.
“Мені дуже подобається погода, зміна пір року, краєвиди, інфраструктура і дороги. Я планував залишитись у Сумах. Моя старша сестра теж училася в Україні на лікаря. Коли почалася війна, вона була в Запоріжжі. Завершила навчання онлайн. У Сумах я вивчив трохи українську мову. Містяни там здебільшого говорили російською, але вже під час повномасштабного вторгнення я більше чув українську”, – додав студент.
21 лютого я зрозумів, що буде війна. Усі новинні канали попереджали про напад. Приготував запаси їжі, води на кілька днів. Але продукти швидко закінчилися, купити не було де. До магазинів стояли довжелезні черги. Також там не приймали оплати карткою, а в багатьох студентів не було готівки”, – розповідає Мохаммед Разі.
25-річний Мукеш Верма нині завершує навчання на кардіолога в Індії. Після евакуації із Сум пробув на батьківщині до листопада 2022-го. Потім у грудні повернувся до України і ще навчався до червня 2023-го.
“Якщо я отримаю колись роботу в Україні, з радістю переїду. Я багато подорожував країною, Львів та Одеса – мої улюблені міста, також був у Харкові. Але на початку повномасштабного вторгнення ми всі хотіли додому до Індії, бо вибухи лунали звідусіль, сирени не змовкали. Ми доти ніколи в житті не чули такого. Як іще ночували в підвалі, однієї ночі вибух пролунав дуже близько до нашого гуртожитку, ніхто так і не заснув тієї ночі. Коли я згодом повернувся до Сум, там усе змінилося: позакривалося багато магазинів, закладів, у людей зникли усмішки з облич. Узимку через атаки росіян ми часто сиділи без електрики. Щовечора вимикали ще й вуличне освітлення, починалася комендантська година”, – розповів Мукеш Верма.